Розуміння, що Україні потрібні пенсійні накопичення, з’явилось не зараз, а більше 20 років тому. Вперше – у 1998 році в Указі Президента.

Відповідно до пенсійної реформи 2003 року в Україні мали запрацювати три рівні пенсійної системи.

Але досі, протягом 16 років, другий рівень пенсійної системи – обов’язкові пенсійні накопичення – не запроваджений.

Добровільні пенсійні накопичення мають менше мільйона людей – це близько 9% від кількості застрахованих найманих працівників. Такий невеликий відсоток - наслідок систематичної неуваги держави до розвитку цієї системи попри те, що вона виконує важливу соціальну функцію.

Фактично, для більшості зараз працює лише перший, солідарний рівень пенсійної системи.

Це ті пенсії, до яких ми звикли. За всіх працюючих сплачуються внески до Пенсійного фонду України і одразу за рахунок цих коштів виплачуються пенсії нинішнім пенсіонерам. Тут працює принцип солідарності поколінь – ми, працюючі зараз, дякуємо нашим батькам, дідусям та погоджуємось їх забезпечувати у старості за рахунок частини своїх доходів.

Але лише солідарні пенсії вже ніколи не зможуть забезпечити гідне життя, і ось чому.

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Для наочності наводимо ілюстрації на базі даних [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] Вашингтону, проведеного за підтримки фонду Білла та Мелінди Гейтсів.

Звичайно, як і будь-які довгострокові припущення, це лише версія, одна з вірогідностей майбутнього. Але головні тенденції всіх демографічних прогнозів співпадають.

Ми взяли 2020 та 2050 роки. 2050 – це коли на пенсію вийдуть ті, кому зараз 30. Блакитним відмічені люди старше 60 років, яких потрібно забезпечити пенсіями.

Зеленим – люди, які можуть працювати та сплачувати внески.

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Подивіться на другий малюнок та уявіть, скільки мають зі своїх заробітків віддати працюючі, щоб пенсіонери з цих коштів отримали гідні пенсії? При цьому, картинка ще оптимістична, адже не всі люди працездатного віку працюють, а з працюючих не всі або не в повному обсязі сплачують внески.

Детінізація зайнятості та зростання кількості робочих місць – абсолютно необхідні, але самі по собі не вирішать питання. Через демографію для забезпечення гідних доходів у поважному віці лише солідарних пенсій недостатньо. Разом з економічним зростанням та детінізацією потрібні пенсійні накопичення, які будуть приватною власністю людини, формуватимуться протягом трудового періоду нею самою та її роботодавцями, і з яких людина потім додатково до солідарної отримуватиме другу, накопичувальну пенсію.

Отже, звичну нам солідарну пенсію ніхто не збирається відміняти. Її необхідно доповнити накопичувальною.