Мін’юст на своїй сторінці у facebook нагадує, що однією з форм матеріального утримання дитини, що не досягла повноліття, є аліменти – кошти на утримання дитини, які визначаються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Однак, батьки, які не бажають або з інших підстав не мають змоги виконувати обов’язок грошового утримання своїх дітей до їхнього повноліття (наприклад, відсутність стабільного заробітку, постійне місце проживання у іншій країні тощо), можуть врегулювати питання сплати аліментів у спосіб, визначений ст. 190 Сімейного кодексу України, яка передбачає можливість укласти договір про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею на користь дитини права власності на нерухоме майно. Таким нерухомим майном може бути житловий будинок, квартира, земельна ділянка тощо.

Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права. Його набувачем є дитина або дитина і той з батьків, з яким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

За наслідками укладення договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати. Втім, варто пам'ятати, що договір позбавляє батька, який його уклав, обов’язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів, однак, не звільняє його від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Договір укладається з дозволу органу опіки та піклування і підлягає нотаріальному посвідченню. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років бере участь в укладенні договору.

Більше – читайте [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].