Відповідно до п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП.

Під час нарахування (виплати) ФОП доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують ПДФО у джерела виплати, якщо ФОП, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.

Це правило не застосовується у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та п.п. 14.1.222 ПКУ (п. 177.8 ПКУ).

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4, дохід, виплачений самозайнятої особі відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «157».

Отже, сума списаної юридичною особою заборгованості на користь ФОП на загальній системі оподаткування, за якою минув строк позовної давності, є доходом такої ФОП.

При цьому, юридична особа суму списаної заборгованості на користь фізичної особи – підприємця у податковому розрахунок за ф. 1ДФ відображає під ознакою доходу «157».