Мін’юст на своїй сторінці у facebook звертає увагу на різницу між заповітом, спадковим договіром, договіром дарування та договіром довічного утримання

Заповіт, спадковий договір, договір дарування та договір довічного утримання – усі ці правочини є тотожними між собою у єдиному намірі власника відчужити майно на користь іншої особи за власним волевиявленням.

Такі правочини потребують нотаріального посвідчення , крім деяких винятків за договором дарування (наприклад, дарування рухомих речей, предметів особистого користування тощо).

Відмінності між переліченими вище правочинами полягають у моменті набуття права власності та умов їх набуття (або їх відсутність). Ще однією важливою відмінністю є можливість визнання їх недійсними в судовому порядку та строки позовної давності, яка для договору дарування становить 1 рік, а для договору довічного утримання, спадкового договору та заповіту – 3 роки.

Договір довічного утримання, як правило, обирають особи, які потребують сторонньої допомоги, одинокі сімейні пари, сім’ї людей похилого віку з непрацездатними дітьми або дітьми з інвалідністю, люди похилого віку, позбавлені опіки та піклування близьких та інші з метою забезпечити собі утримання та (або) догляд довічно. Однак відчужувачем за договором довічного утримання може бути будь-яка особа незалежно від її віку та стану здоров’я.

Важливим моментом є те, що право власності за таким договором є обмеженим, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати майно, дарувати його, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину. Ще один нюанс – набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.

Альтернативою договору довічного утримання є спадковий договір, який полягає в тому, що набувач зобов’язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача і в разі його смерті – отримати право власності на майно відужувача.

Повноцінний перехід права власності (володіння, користування, розпорядження) до набувача відбувається після смерті відчужувача. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

Ще одним різновидом передачі права власності за волею власника є заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може в будь-який момент змінити, скасувати або скласти новий заповіт. Змінювати заповіт можна безліч разів і кожний новий заповіт скасовує попередній. Кожен новий варіант заповіту потребує нотаріального посвідчення.

Договір дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона – дарувальник – передає або зобов’язується передати у майбутньому другій стороні –обдаровуваному– безоплатно майно у власність.

Договір дарування належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру.

Детальніше про кожен із вищевказаних правочинів [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].