СПО роботодавців закликає врахувати пропозиції, які сприятимуть усуненню надмірної зарегульованості діючої процедури надання допомоги по частковому безробіттю, полегшенню в адмініструванні та наданні документів, виходячи з практики взаємодії роботодавців та центрів зайнятості за попередні періоди дії Закону України «Про зайнятість населення», у т.ч. на час карантину.

З відповідним листом роботодавці звернулися до Голови Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галини Третьякової, якою зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту населення в період карантину, пов’язаного з запобіганням виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) (№ 3486).


Основні проблеми, які необхідно врегулювати:

• поширити спрощений механізм отримання допомоги на суб’єктів великого підприємництва);
• врегулювати питання надання допомоги роботодавцям, що оголосили простій виробництва або окремих дільниць, підрозділів і оплачують 2/3 окладу (тарифної ставки).

Наразі ДСЗ відмовляють в отриманні допомоги роботодавцям, які оголосили простій виробництва або окремих дільниць, підрозділів. Сьогодні таких роботодавців більшість, вони зберігають робочі місця, виплачуючи 2/3 окладу (тарифної ставки), не відправляючи працівників у відпустки без збереження заробітної плати і не звільняючи їх, при цьому розраховуючи на компенсацію від держави.

• виключити необхідність подання роботодавцем повідомлення про можливе зупинення виробництва до ДСЗ.

Оскільки зупинення (скорочення) виробництва має тривати не менше трьох місяців важко спрогнозувати час надання такого повідомлення. Окрім того, таке повідомлення не несе жодного нормативного навантаження. Також роботодавці, які зупинили виробництво у зв’язку з карантином, позбавлені права на отримання цієї допомоги через необхідність подання повідомлення перед настанням цих обставин, про які вони не могли знати заздалегідь.

• виключити обов’язок роботодавця не здійснювати звільнення працівників за їх ініціативою протягом півроку з дня отримання допомоги.

За чисельними зверненнями роботодавців саме цей пункт знеохочує роботодавців звертатись за отриманням допомоги, оскільки прогарантувати неможливість звільнення за п.1 ст.36 КЗпП протягом півроку роботодавець не зможе. Це підстава звільнення за ініціативою працівника, його конституційне право на працю, у т.ч. на звільнення. Наслідком відмови роботодавця у звільненні за цією підставою буде оскарження його дій до Держпраці з накладенням штрафних санкцій або до суду. У разі звільнення – уся отримана сума домопоги підлягатиме поверненню.