Про надання відповіді

Державна фіскальна служба України за результатами розгляду звернень щодо порядку відображення окремих реквізитів у первинних документах інформує.

Нормами Податкового кодексу України (далі - Кодекс) регулюються відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу, зокрема таким реквізитом є:

код товару згідно з УКТ ЗЕД, затвердженою Законом України від 19 вересня 2013 року N 584-VII "Про Митний тариф України", для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. N 457. Платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з підпунктом 2 пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267, у разі постачання товару заповнюється графа 3.1 "Код товару згідно з УКТ ЗЕД", послуги - графа 3.3 "Код послуги згідно з ДКПП" податкової накладної.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно- правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (стаття 2 Закону N 996).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону N 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами першою та другою статті 9 Закону N 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Одночасно первинні документи повинні відповідати умовам договору, у межах якого здійснюється господарська операція.

Таким чином, заповнення первинних документів здійснюється за правилами, визначеними положеннями щодо ведення бухгалтерського обліку, а не Кодексом.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно- правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону N 996), тому з питання ведення бухгалтерського обліку доцільно звертатись до Міністерства фінансів України

Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (стаття 1 Закону N 996).

Відповідно до статті 5 статті 8 Закону N 996 підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Отже, приймаючи рішення про відображення тих чи інших реквізитів у первинних документах, сторони повинні керуватись нормами бухгалтерського договору щодо постачання товарів/послуг.