Щодо визначення бази та об'єкту оподаткування акцизним податком при виявленні втраченого пального.

Система електронного адміністрування реалізації пального забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, обсягів пального виробленого на митній території України або ввезеного на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок.

З метою визначення об'єкта оподаткування особи, які здійснюють реалізацію пального, реєструють акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених ст. 229 Кодексу; втраченого як у межах, так І понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального (ст. 231 Кодексу).

Відповідно до п. 216.2 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Відповідно до п. 216.3 ст. 216 Кодексу податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:

а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Щодо нормативного акту, яким регламентуються нормативи втрат підакцизних товарів (продукції), а саме - пального.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року N 1066 "Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України" постанова Державного комітету СРСР щодо матеріально-технічного постачання від 26 березня 1986 року N 40 "Про затвердження норм природного спаду нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпустці і транспортуванні" віднесена до переліку нормативно-правових актів СРСР, що не застосовуються на території України.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Державна фіскальна служба України реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи (п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236).

Формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі забезпечує Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (п. 3 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 382/2011).

Отже, питання щодо затвердження норм природних втрат нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відвантаження та транспортування є питанням державної політики у паливно-енергетичному комплексі, яку формує Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.