(ВГСУ від 07 вересня 2016 р. у справі [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки])

Фабула судового акту: Прецедент ВГСУ для любителів всіляко ускладнювати та затягувати процес, в тому числі шляхом подання зустрічних позовів. Також ця постанова буде корисною для керівників, які безвідповідально змушують юристів подавати необґрунтовані процесуальні документи у справу, на кшталт зустрічних позовів та скарг, замість того, щоб виконувати прийняті на себе договірні зобов’язання.

Ситуація дуже розповсюджена. Між двома суб’єктами господарювання укладено два господарських договори. Позивач ініціює стягнення по одному з цих договорів, де може підтвердити борг. Відповідач, розуміє, що борг буде стягнуто, проте по іншому договору існує обґрунтований борг позивача перед відповідачем. Намагаючись вчинити щось на зразок взаємозаліку відповідач подає зустрічний позов. Проте, суд не приймає цей зустрічний позов, оскільки вимоги за первісним та зустрічним позовами не пов'язані підставами цих позовів та поданими доказами, тому що стосуються різних договорів. Відповідач безглуздо оскаржує ухвалу про повернення зустрічного позову і у апеляційному, і у касаційному порядку. Результату немає.

Єдина правильна процесуальна поведінка в такому випадку, це подання відповідачем не зустрічного, а окремого позову. До речі не виключено, що, якщо такий окремий позов попаде на розгляд тому ж судді, що і первісний позов, то розгляд буде об’єднано. Так и інакше правило зрозуміле: за кожним договором (вимогою) подається окремий позов. Об’єднувати декілька договорів в єдиний позов не треба.

І пам’ятаємо: за подання зустрічного позову слід сплачувати судовий збір, в порядку, передбаченому законом «Про судовий збір».