(ВГСУ від 7 грудня 2016 р. у справі [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки])

Фабула судового акту: Сакраментальне питання у корпоративному праві про вплив міноритарія на прийняття рішень на загальних зборах, і пов’язане з цим обов’язкове повідомлення міноритарія при часі, місце проведення та порядок денний загальних зборів у судах України вирішувалось надзвичайно найрізноманітнішим чином. Ми всі знаємо, що все рейдерство побудовано на цьому питанні. З одного боку, наприклад, при 3 000,00 акціонерів, цілком ймовірно кого-то пропустити при повідомленні про збори, при цьому цей акціонер з 0,01% акцій навряд чи зможе в принципі на щось вплинути (як вважає більшість, зокрема особи, які здійснюють оперативний контроль над товариством). З іншого боку, обов’язок виконавчого органу повідомляти усіх акціонерів є однією з класичних гарантій забезпечення прав міноритаріїв. Отже, ця постанова ще один приклад вирішення подібного спору серед акціонерів товариства.

Позивачу належить 10% акцій. Позивача (акціонера) не було повідомлено у спосіб передбачений статутом про проведення загальних зборів. Рішення на загальних зборах були ухвалені одноголосно, присутні були акціонери, які володіють 90% акцій. Тобто, у будь-якому випадку голосування позивача проти рішень не призвело би до їх неприйняття.

Проте суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій прийшли до висновку, що участь акціонера у загальних зборах не вичерпується тільки голосуванням, а можливі і інші форми впливу на прийняття рішень. Тому не повідомлення акціонера про загальні збори має наслідком визнання недійсним рішень таких загальних зборів за позовом акціонера.

Отже, тим хто організовує проведення загальних зборів, слід дотримуватись порядку повідомлення акціонерів про їх проведення у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства.