Про спрощену систему оподаткування

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом (ст. 43 ГКУ).

Згідно зі ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.

Статтею 45 ГКУ визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Питання оподаткування підприємницької діяльності регулюється Податковим кодексом України (далі - Кодекс). Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.

До платників єдиного податку, які належать до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Пунктом 291.7 ст. 297 Кодексу визначено перелік видів побутових послуг населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку.

Населення - сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством.

Таким чином, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи має право надавати послуги, у тому числі побутові, суб'єктам господарювання, які є платниками єдиного податку, зокрема фізичним особам - нерезидентам, які перебувають на території України.

Водночас зазначаємо, що п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, встановлених главою 1 розділу XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

Згідно із п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ст. 296 ПКУ).

Поряд із цим згідно із п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Тобто у разі отримання платником єдиного податку коштів за реалізовані товари за договорами комісії до доходу платника включається лише сума отриманої винагороди.

Згідно із пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів, у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 579 (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку визначено, що у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі.

Зазначена сума також відображається в податковій декларації платника єдиного податку, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 578.

Щодо питання продажу легкового автомобіля суб'єктом господарювання - юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи, який обліковується на балансі підприємства.

Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи юридичні особи, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Реалізація транспортних засобів, що використовувалися та які відповідають умовам, визначеним п. 213.1 ст. 213 ПКУ, є об'єктом оподаткування акцизним податком (пп. 215.3.5¹ п. 215.3 ст. 215 ПКУ).

Разом з цим зазначаємо, що умовою, за якою суб'єкт господарювання не може бути на спрощеній системі оподаткування, є обраний цим суб'єктом вид діяльності, зазначений у пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, який заявлений ним при державній реєстрації.

Продаж транспортного засобу, який обліковується на балансі підприємства у складі основних засобів та використовувався у господарській діяльності, не є підставою для переходу на загальну систему оподаткування.

Звертаємо увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному - платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

При цьому згідно із ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Перший заступник Голови

С. Білан