([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки])

Автор: Київський міський центр правової допомоги

Фабула судового акту: Одне з найпершого, що узнає юрист-початківець підготовлюючи додатки до процесуального документу це те, що «заряженный» помічник судді тратить купу робочого часу на пошук пропущених в них дрібниць, щоб «відфутболити» позов, скаргу або заяву.

І це всіляко заохочується суддею. Тому, на практиці подати платіжне доручення про сплату судового збору, оформлене, таким чином, щоб задовільнити вимоги прискіпливого суду дуже важко. Суди, знайшовши пропущену кому, залишать без розгляду процесуальний документ та повертають його заявнику. Хоче практично у 100% випадків сплачений судовий збір зараховується до Держбюджету, навіть, якщо у платіжному дорученні присутні формальні помилки.

На стадії апеляційного провадження, повернена апеляційна скарга з підстав неправильного заповнення документу про сплату судового збору є катастрофою. Навіть, якщо все переробити – строк на апеляційне оскарження буде пропущений і суд не відновить його при повторному зверненні.

Тому, єдиною надією в цьому випадку, є касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без розгляду. І тут ВГСУ своє призначення виконав на 5 балів.

Зрозумілий та чіткий висновок: Сумніви суду у доказі про сплату судового збору «не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору. У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.»

Узагальнено, заявнику потрібно разом з процесуальним документом тільки подати документ про сплату судового збору (в додатках), а далі, якщо суд сумнівається в його достовірності, саме суд повинен витребувати у заявника додаткові докази про сплату судового збору, а не повертати сам процесуальний документ.

Приголомшлива та гранично зрозуміла Постанова ВГСУ!