Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 26.10.2016 р., винесеній за результатами справи [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки], дійшла такого висновку:

«Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 цього Кодексу)».

Водночас ВСУ роз’яснив, що, розглядаючи позовні вимоги стосовно оскарження наказу про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін), суди повинні з’ясувати:

• чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою;
• чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення;
• чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.