Хто є платником акцизного податку - комітент чи комісіонер - у разі коли комісіонер від свого імені здійснює реалізацію підакцизних товарів, які належать комітенту, через мережу заправних комплексів за готівку або із застосуванням банківських платіжних карток та проводить розрахункові операції на повну суму покупки?

Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 Кодексу платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Під реалізацією підакцизних товарів (продукції) розуміються будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж, зокрема, нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також палива моторного альтернативного безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци перший та другий пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону N265, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

Відповідно до Правил N1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску кінцевим споживачам нафтопродуктів (п.2 Правил N 1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять").

Згідно цих же Правил N1442, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Таким чином, платником податку з роздрібних продажів підакцизних товарів є комісіонер, тобто особа, яка від свого імені здійснює реалізацію підакцизних товарів через мережу заправних комплексів через колонки.

Яким чином можна визначити та документально підтвердити, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів проведена безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків?

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять":

роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Відповідно до Правил N1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п.2 Правил N1442).

Згідно із Законом N265, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадиться операція з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 Кодексу, здійснення якої документально підтверджується як для розрахункової операції (оформлення відповідного розрахункового документа).

Чи може бути складено один документ (акцизна накладна/розрахунок коригування до акцизної накладної) при реалізації пального за кількома кодами УКТ ЗЕД?

Відповідно до абзацу першого п.231.1 ст.231 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Абзацом другим п. 9 розд. І Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 №218, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за №405/28535, встановлено, що в одному документі (акцизна накладна, розрахунок коригування акцизної накладної) може бути зазначено операцію виключно за одним кодом УКТ ЗЕД.

Чи вважається заниженням податкового зобов’язання та чи нараховуються штрафні санкції та пеня у випадку, якщо суб’єктом господарювання не заповнено або заповнено з порушенням рядки коду операції Ґ2 додатка Ґ до декларації акцизного податку та чи подається у такому випадку додаток 8 до декларації?

Відповідно до ст.50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням визначених ст.102 ПКУ строків давності) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст.50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 ст.50 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Згідно з абзацом другим п.48.1 ст.48 ПКУ форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов’язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений ПКУ статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст.48 ПКУ).

Абзацом четвертим п.48.4 ст.48 ПКУ визначено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такий обов’язковий реквізит, як код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ.

Податкова звітність, складена з порушенням норм ст.48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст.46 ПКУ (п.48.7 ст.48 ПКУ).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог, зокрема п.48.4 ст.48 ПКУ, такий контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п.49.11 ст.49 ПКУ).

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті Декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому ст.56 ПКУ (п.49.12 ст.49 ПКУ).

В свою чергу відповідно до п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПКУ нараховується пеня у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків, у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Форму декларації акцизного податку, Порядок її заповнення та подання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 (далі – Порядок № 14).

Згідно з п.3 розд. ІІ Порядку № 14 у загальній частині декларації акцизного податку (далі – Декларація) платник вказує тип поданої Декларації (звітна, звітна нова, уточнююча), звітний (податковий) період, за який подається Декларація, а у разі уточнення показників попередніх звітних періодів – також звітний (податковий) період, що уточнюється. Для уточнюючої Декларації звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється.

Згідно з п.8 розд. V Порядку № 14 Додаток 8 подається до уточнюючої Декларації.

У рядку Ґ2 зазначаються податкові зобов’язання в розрізі відповідних кодів місць здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами (КОАТУУ) (п.5 розд. ІV Порядку № 14).

Тобто, у разі подання Декларації із зазначенням податкового зобов’язання без розподілу за кодами КОАТУУ у розділі Ґ (за кодом операції Ґ2), вона не може вважатися податковою декларацією.

Платник має право подати звітну нову або звітну Декларацію заповнену відповідно до п.7 розд. ІV Порядку № 14 та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті Декларації у порядку, передбаченому ПКУ. При цьому подання Додатку 8 у складі звітної Декларації не передбачено.

У разі виявлення помилки при визначенні податкових зобов’язань за певним КОАТУУ (у Додатку 6 до розділу Ґ та за кодом операції Ґ2 розділу Ґ) платнику слід уточнені показники зазначити у складі податкової Декларації за будь-який наступний податковий період або подати уточнюючу Декларацію з двома Додатками 8 до розділу Ґ (для помилкового КОАТУУ та виправленого).

На суму заниження податкового зобов’язання нараховуються передбачені ПКУ штрафні санкції та пеня, які повинні бути сплачені на розрахунковий рахунок відповідного КОАТУУ.

З якого часу у платника акцизного податку припиняється обов’язок подання декларації акцизного податку?

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

При цьому платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 ПКУ).

Також платники, визначені п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 ПКУ, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 прим. 1 ст. 49 ПКУ).

Отже, якщо платник не є особою, яка реалізує пальне або здійснює діяльність, яка не ліцензується, тобто, у нього відсутні діючі (в т.ч. призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією та у звітному періоді у такого платника не виникли об’єкти оподаткування, або не з’явились показники, що підлягають декларуванню, то платник у такому звітному періоді не зобов’язаний подавати декларацію з акцизного податку.

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]