В соответствии с п. 57.1 ст. 57 НКУ налогоплательщик обязан самостоятельно уплатить сумму налогового обязательства, указанную в представленной им налоговой декларации, в течение 10 календарных дней, следующих за последним днем соответствующего предельного срока, предусмотренного этим Кодексом для представления налоговой декларации. При этом согласно п. 38.1 ст. 38 НКУ выполнением налоговых обязанностей признается уплата в полном объеме плательщиком соответствующих сумм налоговых обязательств в установленный налоговым законодательством срок.

В соответствии с Законом Украины от 05.04.2001 г. № 2346-III "О платежных системах и переводе денежных средств в Украине" инициирование перевода считается завершенным с момента принятия банком плательщика расчетного документа к исполнению. При этом банк должен обеспечить фиксирование даты приема расчетного документа к исполнению. Сам перевод денежных средств - это обязательная функция, которую выполняет платежная система.

Таким образом, выполнение плательщиком налоговой обязанности по перечислению в бюджет суммы налогового обязательства и его уплате связано именно с моментом представления в банк платежного порученияна перечисление соответствующих сумм налоговых обязательств, а инициирование перевода считается окончательно завершенным и ответственность за дальнейший перевод сумм налогового обязательства несет банк.

За нарушение срока зачисления налогов в бюджеты или государственные целевые фонды ответственность несет банк (п. 129.6 ст. 129 НКУ). При этом налогоплательщик освобождается от ответственности за несвоевременное или перечисление не в полном объеме таких налогов, сборов и других платежей, включая начисленную пеню или штрафные санкции.

Определяющим в содержании данной нормы является то, по чьей вине состоялось невнесение или неполное внесение налога, сбора (обязательного платежа) в бюджет или государственный целевой фонд. В случае несвоевременного поступления в государственный бюджет денежных средств не по вине налогоплательщика последний освобождается от ответственности за несвоевременное или перечисление не в полном объеме таких средств.

На данные обстоятельства обратил внимание ВАСУ в определении от 12.03.2015 г. по делу № К/800/65943/13, подтвердив решения судов первой и второй инстанции, которыми были отменены налоговые требования и решения об описи имущества субъекта хозяйствования в налоговый залог в связи с тем, что именно банк не выполнил свои обязанности по перечислению сумм НДС в бюджет.





Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі – Карася О. В. (головуючого), Олендера І. Я., Рибченка А. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 у справі № 826/14830/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів про скасування податкової вимоги, ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариство звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 06.09.2013 № 427-15 та рішення Державної податкової інспекції про опис майна позивача у податкову заставу від 13.09.2013 № 6867/10.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою винесення оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу слугувала несплата позивачем самостійно задекларованих у декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за липень 2013 року податкових зобов'язань у сумі 856802,00 грн.

Судами також встановлено, що позивачем з метою своєчасної сплати до бюджету податків та зборів 22.08.2013 до ПАТ "КБ "Даніель" подано платіжне доручення № 3143 на суму 865802,00 грн. з визначеним призначенням платежу "ПДВ за липень 2013 року, термін сплати до 30.08.2013". Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням з відміткою банку від 22.08.2013 (а. с. 20).

Згідно з інформацією по рахунку позивача № 260043219201, сформованої станом на 29.08.2013, залишок коштів на рахунку порівняно з залишком коштів станом на 22.08.2013 залишився незмінним – 1460826,54 грн., що свідчить про невиконання банківською установою коштів переказу грошових за платіжним дорученням від 22.08.2013 № 3143 на суму 865802,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до банку з вимогою від 30.08.2013 № 112 про перерахування коштів за зазначеними платіжними дорученнями, а листом від 30.08.2013 № 111 Товариство повідомило контролюючий орган про надання до установи банку 22.08.2013 платіжного доручення на перерахування суми ПДВ за липень 2013 року та про його невиконання з незалежних від позивача причин.

Не зважаючи на відповідні дії позивача, 06.09.2013 Державною податковою інспекцією винесена податкова вимога № 427-15 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ на суму 731263,01 грн., а 13.09.2013 прийнято Рішення № 6867/10 про опис майна позивача, що перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), у податкову заставу.

Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 зазначеного вище Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2013 року Товариством подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання.

Так, згідно ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі – Закон № 2346-III) переказ грошей – це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, колегія суддів приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна Товариства у податкову заставу.

Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 – 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 у справі № 826/14830/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 – 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]