У 2011 році до форми № 1ДФ прикута значно більша увага порівняно з попередніми роками. Насамперед це пов’язано із наданням формі № 1ДФ статусу податкової декларації, як документу, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ПКУ).
При цьому з’явилась також спеціальна штрафна санкція за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (п. 119.2, п. 7 підр. 10 р. ХХ ПКУ).
І хоча п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020 (далі – Порядок № 1020), показники «працювало у штаті» та «працювало за цивільно-правовими договорами» віднесено до реквізитів податкового розрахунку форми № 1ДФ, які не є показниками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, або про суми утриманого з них податку, до їх заповнення у формі № 1ДФ слід підходити уважно.
Реквізит «працювало у штаті»
Положеннями пп. 3.1.6 Порядку № 1020 встановлено, що у графі «працювало у штаті» проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи.
Оскільки форма № 1ДФ подається за квартал, то у звітному періоді облікову кількість штатних працівників облікового складу необхідно визначити на перші числа кожного з трьох місяців звітного періоду і найбільше з цих трьох значень вказати у графі «працювало у штаті». Облікова кількість штатних працівників облікового складу визначається відповідно до р. 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286 (далі – Інструкція № 286).
На підставі п. 2.4 Інструкції № 286 до облікової кількості включаються штатні працівники, які:
– фактично з'явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою;
– прийняті на роботу з випробним терміном;
– прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. В обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу. До працівників, прийнятих та переведених на роботу на неповний робочий день (тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема: працівники, молодші 18 років; зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці; жінки, яким надані додаткові перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників;
– перебувають у службових відрядженнях, включаючи закордонні;
– уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники). До облікової кількості штатних працівників надомники включаються за кожний календарний день як цілі одиниці;
– прийняті для заміщення тимчасово відсутніх працівників (через хворобу, відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством або колективним договором, та з інших причин);
– працюють згідно з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства;
– направлені для виконання робіт вахтовим методом;
– прийняті на постійну роботу за направленням державної служби зайнятості згідно з договором з роботодавцем про надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
– іноземні громадяни, якщо вони оформлені згідно з національним законодавством та одержують заробітну плату;
– студенти денних відділень навчальних закладів, аспіранти, а також учні професійно-технічних навчальних закладів, з якими укладені трудові договори.
До облікової кількості працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин (п. 2.5 Інструкції № 286):
– не з'явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність);
– у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків;
– тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб'єктами господарювання;
– направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон;
– навчаються у навчальних закладах, аспірантурах та перебувають у відпустках у зв'язку з навчанням, вступом до навчальних закладів або які не з'явилися на роботу в надані їм додаткові вільні дні, незалежно від їх оплати;
– перебувають у щорічних основних та додаткових, творчих відпустках, що надані відповідно до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту);
– перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації;
– перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами;
– перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку;
– мають вихідний день згідно з графіком роботи підприємства;
– одержали день відпочинку за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні;
– беруть участь у страйках;
– здійснили прогули;
– відсторонені від виконання повноважень;
– перебувають під слідством до рішення суду.
Не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії (п. 2.6 Інструкції № 286):
– прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа;
– залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду). Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами;
– переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб'єктами господарювання;
– учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей;
– особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за рахунок коштів цих підприємств тільки стипендію;
– особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які будуть вводитися в дію;
– працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.
Наведемо також деякі особливі випадки, пов’язані з визначенням працюючих у штаті.
Якщо на певну дату підприємство з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається станом на останній день роботи, що передував цій даті (абз. 2 п. 2.2 Інструкції № 286).
Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду з урахуванням прийнятих працівників за виключенням тих, які вибули в цей день (абз. 1 п. 2.2 Інструкції № 286). Вимога щодо включення працівників, прийнятих цього дня, нам цілком зрозуміла, але причини виключення працівників, які звільнились у цей день, пояснити важко.
Річ у тім, що днем звільнення вважається останній день роботи (абз. 2 п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту і Мін’юсту від 29.07.93 р. № 58).
Тобто доцільно було б враховувати всіх працівників, які працювали в цей день, але абз. 1 п. 2.2 Інструкції № 286 встановлює інше – звільнені в цей день працівники не враховуються при розрахунку облікової кількості штатних працівників. Реквізит «працювало за цивільно-правовими договорами»
Згідно з пп. 3.1.7 Порядку № 1020 при заповненні реквізиту «працювало за цивільно-правовими договорами» необхідно враховувати кількість працівників за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.
Звертаємо увагу, що в цьому підпункті вже немає посилання на Інструкцію № 286 з метою розрахунку цього показника. З цього випливає два можливі варіанти розрахунку.
Перший спосіб полягає в тому, що розраховується фактична кількість фізичних осіб, що працювали за всіма цивільно-правовими договорами у звітному періоді.
Другий спосіб передбачає застосування норм Інструкції № 286 і, відповідно, розрахунок цього показника має певні особливості. Так, працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами (абз. 2 пп. 2.6.2 Інструкції № 286). Крім того, до кількості працюючих за цивільно-правовими договорами не включаються громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами (абз. 4 п. 3.3 Інструкції № 286).
Зовнішні сумісники
Нагадаємо, що попередня форма розрахунку ф. № 1ДФ (до 2011 року), замість реквізиту «працювало за цивільно-правовими договорами», передбачала реквізит «працювало за сумісництвом». В цьому полі враховувались як зовнішні сумісники, так і кількість працюючих за договорами цивільно-правового характеру (пп. 3.1.7 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.09.2003 р. № 451).
Нова форма № 1ДФ та Порядок № 1020 не передбачають розрахунку зовнішніх сумісників, але фахівці Інформаційно-довідкового департаменту державної податкової служби вирішили, що оскільки у розрахунку за ф. № 1ДФ не передбачена окрема графа «зовнішні сумісники», то їх кількість може включатися до кількості працівників за цивільно-правовими договорами та відображатись в графі «за цивільно-правовими договорами» (див. «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 18/2011, с. 9).
На нашу думку,
позиція фахівців ІДД ДПС суперечить як положенням Порядку № 1020, так і Інструкції № 286. Працюючі за сумісництвом укладають трудові договори, а не цивільно-правові. Тому врахування зовнішніх сумісників призведе до викривлення показника «працювало за цивільно-правовими договорами» форми № 1ДФ. P.S. Реквізити «працювало у штаті» і «працювало за цивільно-правовими договорами» заповнюються тільки в разі наявності у працедавця відповідних найманих працівників і відображаються лише для першої порції податкового розрахунку № 1ДФ (абз. 2 пп. 3.1.7 Порядку № 1020).
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]
Новая форма 1-ДФ 
02.02.11, 9:47
