Питання: працівниця влаштувалась на нове місце роботи. Як мати двох дітей до 15 років вона попросила їй надати додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 днів. Чи може підприємство їй відмовити? В яких випадках надання відпустки обов’язкове?

Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант, директор [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Звернемося до ст. 19 Закону України «Про відпустки»: жiнцi, яка працює i має двох або бiльше дiтей вiком до 15 рокiв, або дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, матерi iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи, одинокiй матерi, батьку дитини або iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи, який виховує їх без матерi (у тому числi у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також особi, яка взяла пiд опiку дитину або iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи, чи одному iз прийомних батькiв надається щорiчно додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 10 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (стаття 73 ( 322-08 ) Кодексу законiв про працю України). За наявностi декiлькох пiдстав для надання цiєї вiдпустки її загальна тривалiсть не може перевищувати 17 календарних днiв.

Отже, працівниця, яка має двох і більше дітей віком до 15 років, має право на отримання додаткової відпустки тривалістю 10 днів.

Як роз’яснює Мінсоцполітики в своїх листах неодноразово: «зазначена вiдпустка не належить до виду щорiчних, вона належить до виду соцiальних вiдпусток. Тому така вiдпустка надається в календарному роцi, а не за вiдпрацьований робочий рiк, тобто працiвник має право на її використання або отримання компенсацiї за неї при звiльненнi у повному обсязi, незалежно вiд вiдпрацьованого часу в цьому роцi» ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]).

Тому додаткова відпустка на дітей, яка надається відповідно до ст. 19 Закону про відпустки, має свій обліковий період – це календарний (а не робочий) рік – з 1 січня по 31 грудня.

Отже, якщо працівниця працевлаштувалась на нове місце роботи протягом календарного року, то за попереднім місцем роботодавець зобов’язаний, відповідно до ст. 24 Закону про відпустки, виплатити компенсацію за всі дні невикористаної додаткової відпустки на дітей, в тому числі і за поточний календарний рік в повній тривалості. Відповідно, на новому місці роботи до кінця поточного року роботодавець не зобов’язаний ¹ надавати працівниці додаткову відпустку на дітей. Аналогічний висновок робить Мінсоцполітики в своєму [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] (текст див. нижче).

Додатково в зазначеному листі вказується на те, що «влаштувавшись на iнше мiсце роботи, працiвник має пред’явити довiдку з попереднього мiсця роботи про те, що вiн або використав таку вiдпустку за 2014 рiк, або отримав за неї грошову компенсацiю».

Такий висновок Мінсоцполітики висловлює тільки їх погляд або пораду, а не коментар чинного законодавства. Оскільки в Законі про відпустки не міститься вимоги щодо обов’язку або вимоги надавати довідку на нове місце роботи про виплачену компенсацію за попереднім місцем роботи!

Нажаль, деякі сприймають таку «довідку» як ту, яка може містити текст про невиплачену суму компенсації при звільненні або не надану протягом року відпустку, з метою отримання права на відпустку за новим місцем роботи. Якщо хтось з роботодавців наважиться оформити (і видати) подібну довідку про невиплачену компенсацію, такий документ не «переводить» обов’язок надавати відпустку на дітей за новим місцем роботи! З таким документом краще звернутися до Держпраці (інспекція за праці) або до суду з метою захисту прав та отриманні відповідної компенсації від належного роботодавця.

На думку автора, замість довідки новому роботодавцю варто використовувати інформацію з трудової книжки про наявність попереднього роботодавця в поточному році.

Так, якщо в трудовій книжці зазначено про припинення трудових відносин в поточному році, це дає розуміння новому роботодавцю, що усі зобов’язання щодо додаткової відпустки на дітей на поточний рік виконані попереднім роботодавцем. Якщо ж відомості в трудовій книжці не мають інформації щодо трудових відносин у поточному році, тоді у нового роботодавця виникає обов’язок надати відпустку на дітей новоприйнятій працівниці.

Відповідний висновок знаходимо і в листі Мінсоцполітики від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07): «Якщо зазначена особа до 25.12.2006 р. працювала на iншому пiдприємствi, установi, органiзацiї, вона могла використати соцiальну вiдпустку, а при звiльненнi їй повиннi були виплатити грошову компенсацiю за всi невикористанi днi такої вiдпустки. У такому разi, на наступному мiсцi роботи (з 25.12.2006 р.) зазначена вiдпустка не надається. Якщо ж працiвниця з 01.01.2006 до 25.12.2006 р. взагалi не працювала i була прийнята на роботу з 25.12.2006 р., то за 2006 рiк їй може бути надана додаткова вiдпустка на пiдставi ст. 19 Закону України "Про вiдпустки" ( 504/96-ВР ), а у разi звiльнення може бути виплачена компенсацiя».

¹ На думку автора, «не зобов’язаний» не означає «не має право».

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]