Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант, директор [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].

4 липня 2015 р. набрала чинності Постанова КМУ від 26.06.2015 р. № 439 про внесення змін до Постанови КМУ 26 вересня 2001 р. № 1266, якою затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (надалі – Постанова № 1266).

Щоб розрахувати суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (як перші п’ять днів за рахунок підприємства, так і за рахунок коштів фонду соціального страхування) або суму допомоги по вагітності та пологам необхідно обчислити середньоденну заробітну плату (СрЗРБ) за наступним порядком:

1) Визначити розрахунковий період

2) Загальну кількість календарних днів у розрахунковому періоді

3) Сукупний дохід у розрахунковому періоді

ВИЗНАЧАЄМО СУМУ СТРАХОВОЇ ВИПЛАТИ для працівників, в яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж БІЛЬШЕ 6 місяців

Відповідно до п. 2 Постанови № 1266, сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Отже, необхідно визначити денний заробіток (ДнЗРБ), шляхом множення середнього заробітку (СрЗРБ) на відповідний відсоток страхового стажу працівника (%СС):



Отриманий денний заробіток (ДнЗРБ) помножується на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності або вагітності та пологів, отримуємо суму допомоги.

ВИЗНАЧАЄМО СУМУ СТРАХОВОЇ ВИПЛАТИ для працівників, в яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж МЕНШЕ 6 місяців

Відповідно до п. 29 Постанови № 1266 якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається:

? для допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;

? для допомоги по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Для початку важливо з’ясувати як правильно визначити страховий стаж «менше шести місяців».

Фонд соціального страхування своїм [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] рекомендує визначати щестимісячний страховий стаж так:
на момент настання страхового випадку сумарно у 12-місячному періоді, що передуються страховому випадку, шестимісячний страховий стаж має дорівнювати 182 к.д.

Отже, достатньо скористатися довідками ОК-5 або ОК-7-з працівників (які вони отримують в Пенсійному фонду). У рядочку «Страховий стаж» відповідного року скласти дні стажу, які зазначені в довідці, останніх 12 місяців перед місяцем настання страхового випадку.

Таким чином ми визначити сумарно 182 к.д. за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку, щоб розуміти чи буде діяти мінімальне обмеження для оплати лікарняного чи декретного.

Якщо сумарна кількість днів стажу перевищує 182 дні (тобто 183 і більше), тоді розрахунок страхової виплати проводиться відповідно до попереднього розділу.

Якщо сумарна кількість днів стажу становить 182 дні і менше, тоді розрахунок страхової виплати проводиться відповідно до п. 29 Постанови № 1266.

Також, варто звернути увагу на п. 5 Постанови № 1266: «У разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пунктів 28 і 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).»

Скориставшись листами Мінсоцполітики [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] і Фонду соціального страхування [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] (див. нижче), а також процитованим вище пунктом 5 постанови наводимо у таблиці алгоритм розрахунку суми страхових виплат працівникам, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців:


Алгоритм розрахунку суми страхових виплат працівникам, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців

Тимчасова непрацездатність (включаючи оплата перших п’яти днів за рахунок коштів підприємства)	Вагітність та пологи
1. Обчислюємо середню заробітну плату з фактично нарахованої заробітної плати застрахованої особи за розрахунковий період відповідно до Постанови № 1266	1. Обчислюємо середню заробітну плату з фактично нарахованої заробітної плати застрахованої особи за розрахунковий період відповідно до Постанови № 1266
2. Визначаємо розмір денної виплати з урахуванням страхового стажу застрахованої особи, помноживши середньоденну заробітну плату на відповідний відсоток страхового стажу	2. Здійснюємо обчислення середньої заробітної плати із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої у місяці настання страхового випадку, шляхом ділення її на 30,44
3. Здійснюємо обчислення середньої заробітної плати із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої у місяці настання страхового випадку, шляхом ділення її на 30,44	3. Здійснюємо обчислення середньої заробітної плати із розрахунку ДВОХ мінімальних заробітних плат, у місяці настання страхового випадку, шляхом ділення суми на 30,44
4. Порівнюємо розмір денної виплати (п. 2) та середньоденної виплати, обчисленої із мінімальної заробітної плати (п. 3). Якщо середньоденна виплата, обчислена із мінімальної заробітної плати, є вищою за розмір денної виплати, застосовується остання. У разі, якщо розмір денної виплати, обчисленої з фактичної заробітної плати, вищий за середньоденну виплату, обчислену із мінімальної заробітної плати, то у такому випадку застосовується обмеження, обчислене із мінімальної заробітної плати.	4. Обираємо необхідну для розрахунку середню заробітну плату: - якщо середня зарплата з фактичної зарплати (п. 1) є вищою за середню, обчислену від мінімальної зарплати (п. 2) і вище середньої, обчисленої від двох мінімальних зарплат (п. 3), для розрахунку суми допомоги беремо середню зарплату, обмежену розміром двох мінімальних зарплат (п. 3); - якщо середня зарплата з фактичної зарплати (п. 1) є вищою за середню, обчислену від мінімальної зарплати (п. 2), але нижче середньої, обчисленої від двох мінімальних зарплат (п. 3), для розрахунку суми допомоги беремо середню зарплату з фактичної зарплати (п. 1); - якщо середня зарплата з фактичної зарплати (п. 1) є меншою за середню, обчислену від мінімальної зарплати (п. 2), для розрахунку суми допомоги беремо середню зарплату, обчислену від мінімальної зарплати (п. 2).

Також, варто звернути увагу на особливості обчислення середнього заробітку працівникам, які працюють в режимі неповного робочого часу і на яких поширюється дія п. 29 Постанови № 1266 (страховий стаж менше 6 місяців за останні 12 місяців).

Відповідно до п. 5 Постанови № 1266, у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).

Тобто, для застосування в розрахунку мінімальної зарплати, як це показано в пункті 2 обох колонок таблиці, в разі неповного робочого часу працівника необхідно визначити «частину». На думку автора, це потрібно зробити так:

мінімальну зарплату поділити на 30,44 і результат помножити на «коефіцієнт зайнятості» (авторський термін), результат і є частиною від мінімальної зарплати.

Наприклад, у працівника 4-х годинний робочий день (8 годин – норма в день), коефіцієнт зайнятості складатиме 0,5. Якщо у такого працівника настане страховий випадок і він підпаде під дію п. 29 Постанови № 1266, необхідно буде визначити «частину» від мінімальної зарплати, використовуючи коефіцієнт 0,5.

Прикро, але досі немає жодних офіційних роз’яснень щодо застосування п.5 Постанови № 1266.

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Інформація по темі:

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]