Нещодавно набрали чинності закони із пакету «податкової реформи» кінця 2014 року, що вносять зміни, в тому числі до кримінально-правових норм.

По-перше, це стосується внесенням змін до статті 212 КК, а саме до неї додано частину 5, яка запроваджує декриміналізацію податкових злочинів якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК. Такі зміни до ст.212 КК проведені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25.12.2014 року №63-VIII, що набрав чинності 17.01.2015 року.

Таким чином, було запроваджено ретроспективну декриміналізацію діянь, передбачених будь-якою частиною ст.212 КК у випадку досягнення платником податків податкового компромісу згідно ПК. Відповідно до зазначеного підрозділу податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 ПК.

Можна сказати, що така декриміналізація має політико-правове підґрунтя, оскільки і сам інститут податкового компромісу, і правові наслідки його застосування обмежені певним періодом.

Другою, на нашу думку більш цікавою зміною, став новий текст примітки до ст.209 КК (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), запроваджений Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 року №1702-VII.

Так, до 07.02.2015 року у примітці до ст.209 КК було встановлено відмежування злочину легалізації від податкових: «суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 212-1 КК), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи». Однак, зазначеним вище законом винятки щодо податкових злочинів були із примітки виключені.

Відсутність кримінально-правового зв’язку легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в наслідок умисного ухилення від сплати податків або єдиного соціального внеску, що була закріплена до внесення змін Законом України від 14.10.2014 року №1702-VII, полягала у тому, що за своєю природою податкові злочини не приносять особі, яка їх вчинила, злочинного дохо­ду, оскільки в результаті їх здійснення відбувається злочинне незменшення, збереження розмірів сво­го майна чи майна підприємства.

Вважаємо, що адекватну оцінку таким змінам можна буде надати виключно через практичну призму, оскільки наразі практика кваліфікації злочинів за ідеальною сукупністю статей 209 та 212 КК відсутня.

Проте, певні висновки можна зробити, проаналізувавши норми зазначених статей.

Перш за все необхідно звернути увагу на норми примітки до ст.209 КК, а саме на те, які злочини законодавець відносить до злочинів, що передували їх легалізації: «діяння, за яке КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». У зв’язку із цим, ідеальну сукупність із ст.209 КК може утворювати лише податковий злочин, передбачений ч.3 ст.212 або ч.3 ст.212-1 КК. Таким чином, в інших випадках злочин легалізації за ст.209 КК може утворювати тільки реальну сукупність із податковими злочинами за ч.ч. 1 та 2 ст.ст. 212 або 212-1 КК.

Але щодо ідеальної сукупності, то у випадку виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 або ч.3 ст.212-1 КК (обов’язково за кваліфікуючою ознакою «особливо великих розмірів») і «обґрунтованою підозрою», що саме ці кошти (несплачених податків) стали предметом фінансових операцій, то ідеальна сукупність за ст.209 та 212 (212-1) КК має інкримінуватися в обов’язковому порядку.

При цьому необхідно звернути увагу, що сама ст.209 не встановлює мінімальної матеріальної межі криміналізації діяння, у зв’язку із чим, навіть «фінансова операція» або «правочин» на 10 гривень формально має утворювати склад злочину, передбачений ст.209 КК (звичайно у сукупності із ст.212 або 212-1 КК).

Авторам даної статті не важко передбачити, що уважні співробітники правоохоронних органів без складнощів «доведуть» (хоча би самі собі), що саме із коштів несплачених податків і була «прокручена оборудка» із купівлі пачки паперу, яка і легалізує доходи, отримані злочинним шляхом.

Тому, затамувавши подих чекаємо на практичне розв’язання порушеної проблеми, яке за анонсами законодавця обіцяє бути цікавим.

Ярослав Толкачев

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]