Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014 № 824/1705/13-а

З аналізу положень підпункту 196.1.1 Податкового кодексу України (ПК) судами визначено, що не є об’єктом оподаткування операції, зокрема, з продажу цінних паперів, за умови їх продажу за кошти або обміну на інші цінні папери. А також у випадку, коли кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Тобто цією статтею чітко визначено умови, що дають підстави суб’єкту господарювання для застосування підпункту 196.1.1 ПК з метою визначення об’єкта оподаткування. Окрім того, вказана норма є спеціальною та превалює над загальними засадами цивільного судочинства, оскільки застосовується саме з метою визначення групи операцій, які не є об’єктом оподаткування.

Зокрема, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (ЦК) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов’язання може припинятися як виконанням, так і іншим способом, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Для проведення заліку необхідне виникнення зустрічних однорідних вимог. Тобто цій події мають передувати інші операції, пов’язані з поставкою (продажем) товарів.

Таким чином, залік однорідних вимог є одним із способів припинення зобов’язань, який з метою оподаткування не може вважатися продажем (поставкою) товарів.

Відповідно до статті 715 ЦК за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Отже, договір міни входить до групи договірних зобов’язань, направлених на оплатну передачу майна у власність. Основною ознакою, яка індивідуалізує таку передачу, є те, що зустрічне надання за відчужене майно має товарну форму, а не грошову. За договором міни кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на іншій.

Договір міни є двостороннім і полягає в тому, що кожна із сторін цих правовідносин має не лише права, а й обов’язки. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, якій вона одержує взамін.

Тобто чинне законодавство чітко розмежовує поняття заліку та поняття міни, а можливість обміну товару на іншій товар передбачається лише в рамках виконання договору міни.

Як було встановлено судами, розрахунки за операціями з цінними паперами договірними сторонами проведено згідно зі статтею 601 ЦК — шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У зв’язку з цим визнано правомірними висновки податківців, що при реалізації акцій нерезиденту в підприємства-позивача були відсутні підстави для застосування підпункту 196.1.1 Податкового кодексу України (операції, які не є об’єктом оподаткування). Оскільки продаж цінних паперів не за кошти і не шляхом обміну на інші цінні папери є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. А тому при здійсненні продажу цінних паперів було занижено податкові зобов’язання за відповідний період

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]