Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].

Бюджетне відшкодування замість від’ємного залишку: які наслідки уточнення

Податкова звертається з проханням показник рядка 24 у декларації з ПДВ перенести до рядка 23.2. Провести цю операцію рекомендують за допомогою уточнюючого розрахунку. Як «крок назустріч» відгукнеться для нас?



ВІДПОВІДЬ: Одразу ж нагадаємо, що ПКУ не надає ПДВшнику право обирати: показувати бюджетне відшкодування (рядки 23.1 та 23.2) або ж ні (залишивши залишок від’ємного значення в рядку 24). На це звертають увагу й податківці в підкатегорії 101.18.01 ЄБПЗ: «нормами ст. 200 ПКУ не передбачено можливості вибору у відношенні проведення чи не проведення відшкодування ПДВ платником податку, який має право на таке відшкодування… Отже, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, повинен декларувати його у рядку 23податкової декларації з ПДВ та подавати Розрахунок суми бюджетного відшкодування (тут і далі в цитатах виділено авт. — Д.П.)».

Тож насамперед слід з’ясувати: чи маєте ви право заявляти відшкодування? Можливо, ви «молодий» платник ПДВ, доступ до відшкодування в якого обмежений (п. 200.5 ПКУ), або ж розрахунки грошима з постачальниками не було проведено (пп. «а» п. 200.4 ПКУ). Тоді всі натяки на виникнення бюджетного відшкодування взагалі викреслюються з порядку денного…

Утім не секрет, що в низці випадків ПДВшники, які мають право на відшкодування, усе-таки не показують його в рядках 23.1 та/або 23.2, а, наприклад, продовжують фіксувати суму залишку від’ємного значення (рядок 24). У такий спосіб платники податку самостійно занижують суму бюджетного відшкодування. Тому надалі — докладно про перспективи «кроку назустріч» або ж відмови податківцям.

Варіант 1: власноруч виправляємо помилку. Ви можете зважати на пропозицію податківців та добровільно дозаявити відшкодування, подавши уточнюючий розрахунок до декларації за той період, у якому з’явилося право на відшкодування. Діяти так дозволяє загальна норма про внесення змін до податкової звітності згідно з п. 50.1 ПКУ. Із цим погоджуються контролери в підкатегорії 101.18.01 ЄБПЗ: «платник податку на додану вартість, який самостійно виявив заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від’ємного значення, може подати уточнюючий розрахунок і відповідні додатки до податкової декларації з ПДВ за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування (фактично була здійснена оплата), з виправленими показниками».

Із судової практики відомі випадки, коли платники ПДВ обирають інший шлях: із запізненням декларують бюджетне відшкодування в поточній декларації (тобто оминають уточнюючий розрахунок). Зауважимо, що таке «спрощення» небезпечне: платник ПДВ може отримати штраф за завищення відшкодування (див. «Відшкодування ПДВ задекларували не в періоді його виникнення: чи можуть податківці оштрафувати за завищення»).

Як правило, подання уточнюючого розрахунку асоціюється із самоштрафом. Але в ситуації, що розглядається, його не буде: самоштраф обчислюють у відсотках — 3 (самостійна уточненка) або 5 (уточненка — додаток до звітної декларації) — від недоплати (п. 50.1 ПКУ). ПКУ прямо не визначає, що саме розуміти під недоплатою, але в п. 120.2 тлумачить її як аналог (або ж синонім) самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання. У нашому випадку «перетворення» залишку від’ємного значення на бюджетне відшкодування не супроводжуватиме поява податкового зобов’язання¹. Тоді немає бази для розрахунку штрафу, а також пені (про її нарахування в разі самостійного виправлення див. лист ДПАУ від 03.06.2011 р. № 10407/6/16-1515-26). Підіб’ємо підсумок варіанта 1: на горизонті немає санкцій за самовиправлення.



¹ Тут ми маємо все-таки припустити, що перетягування показника рядка 24 (залишок від’ємного значення) до рядка 23.2 (бюджетне відшкодування в рахунок зобов’язань наступних періодів) не призведе до появи податкового зобов’язання до сплати в бюджет. Тобто уточнення не стосуватиметься від’ємного ПДВ, який міг погасити позитивну різницю між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом (рядок 18 декларації).



Варіант 2: не займатися уточненням, віддавши ініціативу податківцям. Під час перевірки контролери мають виявити заниження бюджетного відшкодування та, як наслідок, завищення від’ємного значення. Тобто у ПДВшному обліку вони побачать порушення, наслідки якого описані в пп. «а» п. 200.14 ПКУ: «вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах».

Одразу пояснимо, як саме платник ПДВ далі враховуватиме суму «відшкодування, від якого він добровільно відмовився»: за названим п. 200.6 ПКУ платник податку може самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини в зменшення податкових зобов'язань із цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів. Тобто сума виявленого заниження відшкодування все одно зменшуватиме майбутні зобов’язання платника ПДВ — за аналогією до показника, задекларованого в рядку 23.2 декларації з ПДВ.

Документом, який підтвердить зміни в обліку, буде повідомлення-рішення за формою «В2» (додаток 6 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 р. № 1236).

У відповіді в ЄБПЗ, актуальній до 05.02.2013 р., податківці пропонували на підставі такого повідомлення-рішення в періоді його отримання зменшити залишок від’ємного значення, зазначивши з мінусом показник заниженого відшкодування (завищеного від’ємного значення) у рядку 21.3 декларації з ПДВ. До подібного висновку підводить і діючий пп. 4.6.7 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492. Тож рекомендація податківців цілком «боєздатна» і зараз. А от суму збільшення відшкодування з повідомлення-рішення В2 за особовим рахунком платника ПДВ податківці проведуть самі.

Допоки для платника ПДВ усе складається досить вдало: виправляти нічого не потрібно (усі розрахунки контролери мають провести самі), а в підсумку все одно платник податку матиме в розпорядженні суму, якою зможе погасити поточні зобов’язання з ПДВ перед бюджетом (таку саму, як і за варіантом із самостійним виправленням помилки). Можливо, податківці вправі накласти штрафи?

За п. 123.1 ПКУ, санкція загрожує в разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає «…суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника…». Тож підставу застосувати штраф розгледіти можна — усе-таки платнику ПДВ доведеться зменшувати від’ємне значення. Але сама санкція становить 25%:

· суми визначеного податкового зобов'язання;

· завищеної суми бюджетного відшкодування.

У нашій ситуації як першої, так і другої бази для нарахування не існує: ані податкове зобов’язання, ані завищення відшкодування контролери не визначають. Непрямим підтвердженням відсутності санкції є й сама форма «В2» — у ній немає місця для штрафу². Тож немає і санкцій до платника ПДВ.

² На відміну, наприклад, від форми «В1» (оформлюють у разі зменшення бюджетного відшкодування) або ж «Р» (виписують за умови донарахування податкового зобов’язання), — там фігурують суми штрафів.

Щоправда, контролери можуть закинути посадовій особі порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку та притягти до адмінвідповідальності, оштрафувавши на 85–170 грн (ст. 163¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це єдина відмінність та «розплата» за відмову від виправлення помилки.

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Сообщение отредактировал Vofka - 06.11.13, 8:43