Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].

Як не порушити строк експортно-імпортного контролю

У грудні 2013 року в Росії повинна відбутися виставка. Підприємство має намір взяти в ній участь. Для цього вже зараз, у серпні 2013 року, треба здійснити оплату. Як не порушити строку експортно-імпортного контролю? Докладно розглянемо цю практичну ситуацію та надамо рекомендації

Маємо справу з операцією імпорту послуг — підприємство-резидент планує в серпні 2013 року здійснити авансову оплату резиденту Росії за послуги, які отримає від нього в грудні 2013 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (далі — Закон № 185), між датою здійснення авансу та датою отримання послуг (підписання відповідного акта приймання-передачі послуг) повинно минути не більше ніж 180 календарних днів.

Перевищення такого строку тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення в розмірі 0,3% від суми не отриманої послуги в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону № 185). Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недоотриманої послуги.

Водночас, згідно зі ст. 2 Закону № 185, НБУ має право запроваджувати інші строки, аніж передбачено таким Законом, на строк до шести місяців. Так, постановою Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 р. № 163 (далі — Постанова № 163) строки розрахунків у ЗЕД скорочено з 180 днів до 90 календарних днів. Як зазначено в п. 9 Постанови № 163, ці строки діють із 20 травня 2013 року до 19 листопада 2013 року. Аналогічна постанова Правління НБУ від 16.11.2012 р. № 475 (далі — Постанова № 475) обмежувала строки розрахунків у ЗЕД до 90 календарних днів — із 19 листопада 2012 року до 19 травня 2013 року.

Наразі ж розглянемо можливі варіанти, як не порушити строку розрахунків у ЗЕД. Водночас як припущення візьмемо, що знову втретє поспіль НБУ подовжить 90-денний строк, чи все ж повернеться 180-денний строк.

Варіант 1. Якщо НБУ не видасть аналогічної постанови, яка запровадить із 20 листопада 2013 року скорочений строк розрахунків у ЗЕД, тоді із цієї дати почне знову діяти строк, установлений Законом № 185, — 180 календарних днів.

Водночас за таких обставин важливу роль відіграє дата перерахування передоплати. Розглянемо ситуації, коли оплата здійснена до 22 серпня та із цього числа:

1. Оплату здійснено до 22 серпня

Скажімо, підприємство перерахує оплату 21 серпня 2013 року.

Тоді 90-денне обмеження закінчиться 19 листопада 2013 року. На цю дату ще не отримано послуги, за які сплачено (виставка відбудеться лише в грудні), а тому підприємство порушить норми Постанови № 163, що призведе до нарахування пені згідно зі ст. 4 Законом № 185.

Такий висновок випливає з того, що 19 листопада 2013 року ще діятиме Постанова № 163 (вона втрачає чинність 20 листопада 2013 року), а тому підприємство вже аж ніяк не стосується, прийме НБУ з 20 листопада якісь нові обмеження чи ні, оскільки в нього вже відбулося порушення, і за прострочення з 20 листопада включилося нарахування пені. Адже днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за імпортною операцією (п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136, далі — Інструкція № 136). А відлік установленого строку розпочинається наступним днем після дня авансу (передоплати) (п. 3.2 Інструкції № 136, додатково див. п. 1 листа ДПАУ від 13.06.2002 р. № 9433/7/23-5317).

2. Оплату здійснено з 22 серпня

У такому випадку 90-денне обмеження, прописане Постановою № 163, спливе 20 листопада (або, наприклад, 29 листопада, якщо оплата проведена 31 серпня). Якщо НБУ не постарається й не запровадить якихось обмежень — із 20 листопада запрацюють терміни, установлені Законом № 185, — 180 днів. І тоді постає запитання: чи працюватиме для підприємства строк у 180 днів, чи ні? Адже коли запрацювало 180-денне обмеження (20 листопада 2013 року), підприємство ще не встигло порушити строків розрахунків за операціями з імпорту послуг.

І тут міркування розходяться…

Контролери можуть зауважити, що авансову оплату проведено в періоді, коли діяв строк розрахунків — 90 календарних днів, до цієї авансової оплати слід буде застосовувати строк 90 календарних днів. Певна логіка в цьому є. Початок операції (здійснення авансової оплати) припадає на період дії строку 90 календарних днів, визначеного Постановою № 163. Виходить, і закінчення цієї операції повинно регулюватися за правилами цієї Постанови. Тобто береться граничний строк розрахунків 90 календарних днів. Аналогічна думка наведена була й у п. 2 листа НБУ від 05.12.2012 р. № 29-209/12263 щодо початку дії колишньої Постанови № 475: «незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період діїПостанови № 475, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк».

У листі ДПСУ від 17.12.2012 р. № 11673/0/71-12/22-3317 (далі — лист № 11673) також прозвучало: під час провадження імпортних операцій 90-денний строк розрахунків поширюється на проведені авансові платежі з 19 листопада 2012 року (дати набрання чинності Постановою № 475). І якщо авансовий платіж був здійснений до зазначеної дати, коли ще діяв строк 180 календарних днів, а закривається такий платіж після 19 листопада 2012 року, коли вже діє новий строк 90 календарних днів, повинен застосовуватися строк, чинний на дату здійснення платежу, тобто 180 календарних днів. І за таких умов безспірний висновок: аби не порушити строків експортно-імпортного контролю, слід керуватися законодавством (а відповідно, і строками, які воно встановлює) на дату проведення авансового платежу, незалежно від того, які строкові обмеження працюють на поточний момент. Свій підхід ДПСУ обґрунтуваннями не підкріплювала.

Та зазначимо: тоді переходили зі 180 днів на 90. У протилежній ситуації висновок може бути інший. Адже в ст. 58 Конституції України зазначено, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідаль­ність особи.

У ситуації, якої стосується лист ДПСУ № 11673/0/71-12/22-3317, правильно зазначено, що під час переходу зі 180 на 90-денний строк валютного контролю останній застосовуватиметься лише щодо операцій, які відбулися після встановлення такого строку. Адже, скажімо, якщо підприємство здійснило авансову оплату до 19 листопада 2012 року, воно сподівалося на строк розрахунків 180 календарних днів і не планувало зменшення строку до 90 календарних днів. Потім Постановою № 475 строк зменшили до 90 календарних днів, унаслідок чого відповідальність особи могла би стати жорсткішою. Таким чином, у повній відповідності до ст. 58 Конституції України такі зміни не можуть поширюватися на авансові оплати, котрі розпочиналися до 19 листопада 2012 року як такі, що не мають зворотної дії. Адже був перехід із м’якшої відповідальності до жорсткішої.

У нас же очікується навпаки — перехід із жорсткішої (90 календарних днів) до м’якшої (180 календарних днів). У такому випадку вже нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі. Тому згідно зі ст. 58 Конституції України, якщо авансові оплати були здійснені до 20 листопада 2013 року (діяв строк 90 календарних днів), і вони будуть закриті після 20 листопада 2013 року, коли вже запрацює правило 180 календарних днів (якщо НБУ не видасть знову постанови про 90 календарних днів), на них поширюватиметься строк 180 календарних днів¹.

До речі, аналогічна ситуація вже була із Законом № 185 на початку 2010 року, коли в ньому діяв строк 90 календарних днів, а потім після внесення відповідних змін до цього Закону почав діяти строк 180 календарних днів. І саме для цієї ситуації у своєму листі від 26.02.2010 р. № 4014/7/22-5017 ДПАУ, пославшись на ст. 58 Конституції України, зазначила, що за перехідними операціями (аванс у період дії строку 90 календарних днів, а закриття авансу в період дії строку 180 календарних днів) діє строк 180 календарних днів. Тобто ДПАУ послалася на ту саму логіку, яку ми навели вище.

Тож якщо сподіватися на те, що НБУ не продовжить 90-денне обмеження після 20 листопада 2013 року, підприємству достатньо буде здійснити авансову оплату будь-якою датою, починаючи з 22 серпня, щоб «проскочити» 90-денне обмеження. Тобто якщо оплату здійснити 22 серпня, 90 календарних днів спливуть 20 листопада. І з цієї ж дати діятиме нове обмеження — 180 календарних днів, яке закінчиться 18 лютого 2014 року.

Оскільки в нашій ситуації послуги нададуть у грудні 2013 року і підпишуть тоді ж відповідний акт, прострочення не буде.

Варіант 2. НБУ все ж видасть нову постанову, якою з 20 листопада 2013 року строк розрахунків у ЗЕД знову становитиме 90 календарних днів.[/size]

Незалежно від того, коли саме в серпні 2013 року здійснено оплату, — до грудня 2013 року, коли відбудеться виставка, строки експортно-імпортного контролю будуть прострочені. Тобто в будь-якому разі підприємству нарахують пеню 0,3% за кожен день прострочення.

Пеню нараховують податкові органи за наслідками документальних перевірок (ст. 4 Закону № 185). Для наочності розглянемо сказане на прикладі.

Приклад

Підприємство перерахує авансову оплату 21 серпня 2013 року, а виставочні послуги йому нададуть 25 грудня 2013 року (підпишуть цією датою акт приймання-передачі послуг). Вартість заборгованості за авансовою оплатою за курсом НБУ на день виникнення заборгованості (це дата перерахування коштів згідно зі ст. 4 Закону № 185) — 20000 грн.

Строк у 90 календарних днів спливе 19 листопада 2013 року. Виходить, починаючи з 20 листопада 2013 року нараховуватиметься пеня. Кількість днів прострочки з 20 листопада по 25 грудня 2013 року становить 36 календарних днів. Отже, сума пені — 2160 грн (20000 грн х 36 днів х 0,3%).

Уникнути такої пені, на жаль, не можна. Єдине, що залишається, — розглядати таку пеню як додаткові витрати на проведення виставки. Щоправда, до податкових витрат віднести її не можна (пп. 139.1.11 Податкового кодексу України).

Резонно постає запитання: невже не можна убезпечитися від штрафу, скажімо, продовживши строк експортно-імпортного контролю?

Варіант 3. Продовження строку експортно-імпортного контролю з дозволу (висновку) Мінекономрозвитку.

Згідно/span> зі ст. 6 Закону № 185, строки розрахунків за експортно-імпортними операціями резидентів, установлені Законом № 185 або НБУ, дозволено збільшувати, але лише на підставі висновку виконавчої влади з питань економічної політики, тобто — Мінекономрозвитку (п.п. 1.5, 3.1Інструкції № 136).

Порядок отримання такого висновку визначено Постановою КМУ «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньо­економічними операціями» від 29.12.2007 р. № 1409(далі — Постанова № 1409).

У п. 2 Постанови № 1409 і ст. 6 Закону № 185 наведено перелік операцій, у разі здійснення яких видається висновок. До таких операцій належать операції під час виконання договорів:

· виробничої кооперації;

· консигнації;

· комплексного будівництва;

· тендерної поставки;

· гарантійного обслуговування;

· поставки складних технічних виробів;

· поставки товарів спеціального призначення.

Під час здійснення операцій у межах інших договорів висновок не надається.

Однак у нас операція в межах договору на участь у виставці. За такими операціями висновок не видається. Таким чином, цей варіант для нас не підходить.

Підсумуємо

[size=3]Найоптимальніше, якщо є можливість домовитися з компанією, що проводить виставку, про проведення оплати не раніше 90 днів до дня проведення виставки. Або, як варіант, перерахувати оплату після 21 серпня та сподіватися, що НБУ не продовжить утретє поспіль 90-денний експортно-імпортний контроль.

Інший варіант — бути готовими сплатити штраф за порушення експортно-імпортного контролю. Для мінімізації суми штрафу потрібно перерахувати кошти якомога пізніше в межах прийнятного для приймаючої сторони строку.

Олександр ЗОЛОТУХІН,

консультант
із питань оподаткування та бухгалтерського обліку

¹ Щоправда, за рішенням Конституційного суду положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини й громадянина (фізичної особи) (Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Сообщение отредактировал Vofka - 14.08.13, 13:09