[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] Автор : Альошкіна Наталя, податковий експерт Принцип стягнення податку на додану вартість з першого погляду достатньо простий: із суми податкових зобов’язань (ПЗ) віднімаємо суму податкового кредиту (ПК) і отримуємо суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Проте, незважаючи на гадану простоту, цей податок — один з найзаплутаніших і найскладніших. Саме з його обліком пов’язана найбільша кількість спірних моментів.
Тому для глибшого розуміння обліку ПДВ окремо розглядаємо складові його розрахунку. Детально про податковий кредит ми говорили в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 60, а у фокус цього тематичного номера потрапили ПЗ. Тут ми детально розповімо про правила визначення бази оподаткування, про особливості нарахування ПЗ, момент їх виникнення і т. д. А спершу згадаємо загальні поняття: що таке ПЗ, об’єкт обкладення, постачання товарів/послуг і коли, у принципі, виникають ПЗ? Дохідливо про важливе

Згадаємо очевидні речі.

Податок на додану вартість — це непрямий податок, який включається у вартість товару або послуги. Порядок його обліку регламентований у розділі V ПКУ. По суті, тут дві головні дійові «особи»: ПЗ і ПК.

Податкове зобов’язання (ПЗ) — загальна сума податку, отримана або нарахована платником у звітному періоді. Це та сума податку, яку суб’єкт господарювання у своєму податковому обліку нараховує на договірну вартість з урахуванням націнки, яку він додає до товару, щоб отримати прибуток. Суми ПЗ, які нараховані на договірну вартість товару, — це кошти, які потрібно віддати до бюджету. При цьому зменшити суму ПЗ звітного періоду платник податку має право на суму ПК, яка сплачена (нарахована) у складі вартості товарів/ послуг, що придбавалися. Таким чином, за підсумками звітного періоду платник ПДВ перераховує до бюджету суму, яка складає різницю між ПЗ і ПК.

Незважаючи на те, що в теорії ПДВ сплачується за рахунок кінцевого покупця, займається розрахунком і сплатою до бюджету цього податку, саме, продавець — платник ПДВ. Апріорі далі говоритимемо про платників ПДВ, не забуваючи, щоправда, що бувають ситуації, коли нараховувати ПЗ доводиться і неплатникові ПДВ ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки], [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки], [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]).

Для того щоб правильно розрахувати суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, потрібно чітко визначитися з тим, коли виникає необхідність нараховувати ПЗ?

Як відомо, обов’язковими елементами податку на додану вартість, так само як і будь-якого іншого податку, є:

— об’єкт обкладення ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]);

— база нарахування ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]);

— ставка податку ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]).

Тут, передусім, спрацьовує одне очевидне правило:

якщо є об’єкт обкладення ПДВ — є обов’язок нараховувати ПЗ, а немає об’єкта — немає ПЗ

Таким чином, про визначення бази нарахування, ставки податку (20 %, 0 % або 7 %) та інші нюанси нарахування ПЗ (наприклад, віднесення операції до не оподатковуваної ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]) або звільненої від обкладення ПДВ ([необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]) тощо) можна говорити тільки в тому випадку, коли є привід для таких розмов, а саме — є об’єкт обкладення ПДВ. [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]...

Інші матеріали із "Податки та бухгалтерський облік", 2017, № 72:
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]



Передплатити [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]