необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки Автор : Альошкіна Наталя, податковий експерт Принцип стягнення податку на додану вартість з першого погляду достатньо простий: із суми податкових зобов’язань (ПЗ) віднімаємо суму податкового кредиту (ПК) і отримуємо суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Проте, незважаючи на гадану простоту, цей податок — один з найзаплутаніших і найскладніших. Саме з його обліком пов’язана найбільша кількість спірних моментів.
Тому для глибшого розуміння обліку ПДВ окремо розглядаємо складові його розрахунку. Детально про податковий кредит ми говорили в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 60, а у фокус цього тематичного номера потрапили ПЗ. Тут ми детально розповімо про правила визначення бази оподаткування, про особливості нарахування ПЗ, момент їх виникнення і т. д. А спершу згадаємо загальні поняття: що таке ПЗ, об’єкт обкладення, постачання товарів/послуг і коли, у принципі, виникають ПЗ? Дохідливо про важливе

Згадаємо очевидні речі.

Податок на додану вартість — це непрямий податок, який включається у вартість товару або послуги. Порядок його обліку регламентований у розділі V ПКУ. По суті, тут дві головні дійові «особи»: ПЗ і ПК.

Податкове зобов’язання (ПЗ) — загальна сума податку, отримана або нарахована платником у звітному періоді. Це та сума податку, яку суб’єкт господарювання у своєму податковому обліку нараховує на договірну вартість з урахуванням націнки, яку він додає до товару, щоб отримати прибуток. Суми ПЗ, які нараховані на договірну вартість товару, — це кошти, які потрібно віддати до бюджету. При цьому зменшити суму ПЗ звітного періоду платник податку має право на суму ПК, яка сплачена (нарахована) у складі вартості товарів/ послуг, що придбавалися. Таким чином, за підсумками звітного періоду платник ПДВ перераховує до бюджету суму, яка складає різницю між ПЗ і ПК.

Незважаючи на те, що в теорії ПДВ сплачується за рахунок кінцевого покупця, займається розрахунком і сплатою до бюджету цього податку, саме, продавець — платник ПДВ. Апріорі далі говоритимемо про платників ПДВ, не забуваючи, щоправда, що бувають ситуації, коли нараховувати ПЗ доводиться і неплатникові ПДВ (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки, необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки, необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки).

Для того щоб правильно розрахувати суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, потрібно чітко визначитися з тим, коли виникає необхідність нараховувати ПЗ?

Як відомо, обов’язковими елементами податку на додану вартість, так само як і будь-якого іншого податку, є:

— об’єкт обкладення (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки);

— база нарахування (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки);

— ставка податку (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки).

Тут, передусім, спрацьовує одне очевидне правило:

якщо є об’єкт обкладення ПДВ — є обов’язок нараховувати ПЗ, а немає об’єкта — немає ПЗ

Таким чином, про визначення бази нарахування, ставки податку (20 %, 0 % або 7 %) та інші нюанси нарахування ПЗ (наприклад, віднесення операції до не оподатковуваної (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки) або звільненої від обкладення ПДВ (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки) тощо) можна говорити тільки в тому випадку, коли є привід для таких розмов, а саме — є об’єкт обкладення ПДВ. необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки...

Інші матеріали із "Податки та бухгалтерський облік", 2017, № 72:
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки



Передплатити необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки