Частиною 1 ст. 58¹ Господарського кодексу України (далі – ГКУ) встановлено, що суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим.

Відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 58¹ ГКУ).

Наявність або відсутність відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (ч. 3 ст. 58¹ ГКУ).

Підпунктом 40 п.1 ст. 1 розд. I Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що створювач електронної печатки – юридична особа, яка створює електронну печатку.

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм ПКУ та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.2017 р. № 557 (далі – Порядок № 557), на підставі Договору про визнання електронних документів (далі – Договір) шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Відповідно до абзаців 1, 3 та 4 п. 3 розд. ІІ Порядку № 557 платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП) чи кваліфікованої електронної печатки (далі – печатка), керуючись Порядком № 557, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Створення електронного документа завершується накладанням на нього КЕП підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ КЕП чи печатки платника податку (абз. 2 п.п. 48.5.1 ПКУ).

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа (абз. 2 п. 12 розд. ІІ Порядку № 557).