Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку коригування податкових зобов’язань постачальника і складання розрахунку коригування до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) у разі визнання недійсним договору з контрагентом згідно з судовим рішенням та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правила складання податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної регулюються статтями 201 та 192 ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) (пункт 192.1 статті 192 ПКУ).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПКУ).

Пунктом 23 Порядку N 1307 передбачено зазначення у графі 2.1 розділу Б розрахунку коригування коду причини коригування, який відповідає причині, з якої здійснюється таке коригування.

Державна фіскальна служба України визначає умовні коди причин коригування та забезпечує їх оприлюднення на офіційному веб-порталі ДФС для використання платниками податку під час складання розрахунків коригування відповідно до ПКУ.

Перелік кодів причин коригування, які можуть бути зазначені у графі 2.1 розділу Б розрахунку коригування "Код причини", та їх значення розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].

Отже, у разі виникнення підстав для коригування податкових зобов’язань, визначених пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, постачальник складає розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату виникнення податкових зобов’язань за операцією. У графі 2.1 розділу Б такого розрахунку коригування зазначається код причини коригування, який відповідає причині, з якої здійснюється таке коригування (у разі, якщо коригування здійснюється на підставі судового рішення, графа 2.1 заповнюється виходячи з того, у зв’язку з чим суд прийняв таке рішення, та виходячи із суті господарських операцій, які здійснюються у зв’язку з його виконанням, підтверджених відповідними бухгалтерськими документами).

При цьому згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано тату консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).