Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо правомірності віднесення до витрат підприємства витрат на придбання квитків на виставки, симпозіуми, що пов’язання з господарською діяльністю підприємства, представником такого підприємства під час відрядження закордон та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Операції з відрядження працівників закордон відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування. Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за такими операціями.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Згідно з п. 2 ст. 6 Закону N 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питань правомірності віднесення до витрат підприємства витрат на придбання квитків на виставки, симпозіуми, що пов’язання з господарською діяльністю підприємства, представником такого підприємства під час відрядження закордон доцільно звернутись до Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.