Постанова ВГСУ від 22.01.2014 № 922/2430/13

Оскільки між підприємством-позивачем та його контрагентом-відповідачем було укладено договір про оплатне виконання робіт на створення проектної продукції, як встановлено господарськими судами, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як попередня оплата за договором, який не було розірвано, то вимогу позивача про стягнення з відповідача перерахованого авансу за договором підряду як безпідставно отриманих коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (ЦК) визнано судами апеляційної та касаційної інстанцій необґрунтованою.

При цьому не було взято до уваги посилання позивача на надіслану ним відповідачу претензію як на доказ односторонньої відмови від договору в порядку статті 849 ЦК. У цьому випадку претензія за своєю правовою природою є пропозицією про розірвання договору в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України, а не односторонньою відмовою від договору.

Вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань на безпідставно набуті кошти, на думку зазначених вище судів, є також необґрунтованою. Обов’язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, а з інших підстав.

Така ж правова позиція, викладена у пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013 № 14.

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]