[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] (ВСУ від 9 серпня 2017 р. у справі [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки])

Фабула судового акту: Між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник надавав покупцю товар під реалізацію, тобто покупець повинен був розрахуватися з постачальником тільки після того як зможе продати товар третім особам. Договір поставки також містив пункт, що у випадку нереалізації покупцем протягом 30 днів отриманого товару, він зобов’язаний повернути товар або ту частину, що залишилась, постачальнику протягом 7 днів з моменту виставлення постачальником письмової вимоги.

Суд встановив, що постачальник товар поставив, покупець частину товару реалізував, а частину ні. Проте покупець не повернув залишок товару постачальнику, як це передбачено договором поставки, та не розрахувався за цій залишок власним коштом.

В таких випадках виникає багато професійних спорів з якою вимогою до суду має право звертатись постачальник: або з вимогою повернути залишок товару, або з вимогою стягнути з покупця вартість залишку товару. Звісно другий варіант цікавіший для постачальники адже йому потрібні кошти, а товар.

В контексті цього вибору ця справа розглядалась судами неодноразово. Останній раз суд першої інстанції стягнув з покупця вартість неповернутого товару, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і відмовив постачальнику у задоволенні позову про стягнення вартості неповернутого товару. Важливо, що подібне рішення обґрунтовувалося тим, що постачальник не надав доказів суду про те, що покупець реалізував залишок товару третім особам. Саме тому, на думку цих судів, зобов’язання щодо оплати товару для покупця згідно договору поставки ще не виникло, і строк оплати товару ще не настав.

ВСУ скасував акти апеляційної та касаційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. ВСУ підкреслив, що згідно ст. 692 ЦК України метою договору поставки є отримання постачальником оплати за товар, а в даному випадку покупець повів себе недобросовісно: він не здійснив оплату товару та не повернув товар у встановлений строк, хоча це є його обов’язком передбаченим договором поставки.

Таким чином, після того як покупець порушив договірне зобов’язання - прострочив повернення товару, у постачальника виникає право на стягнення з покупця вартості товару, а не тільки право зобов’язати покупця повернути товар.