Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо питання визначення прибутку для нарахування дивідендів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за N 860/4153, визначено, що дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

При цьому зазначаємо, що у разі прийняття емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), такий емітент нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток у порядку, встановленому п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

Отже, для нарахування дивідендів використовується чистий прибуток підприємства, при цьому емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм власникам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.