Відповідно до пункту 142.1 статті 142 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ).

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон №108) та розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати (далі – Інструкція), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5.

Згідно з нормами Закону №108 та Інструкціії заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Статтею 232 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VII (далі – КЗпП) визначено, що трудові спори щодо працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи тощо, розглядаються виключно у судах.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, виплата за рішенням суду середнього заробітку працівнику за час вимушеного прогулу як компенсація заробітної плати працівнику з вини підприємства не відноситься до виплат, пов’язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції, та не підпадає під перелік витрат на оплату праці фізичних осіб, визначених пункті 142.1 статті 142 Податкового кодексу України, тому не може бути віднесена до складу витрат платника податку при визначенні об’єкта оподаткування.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]