Відповідно до пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до складу послуг з інжинірингу включається надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робот з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).
Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Відповідно до підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Отже, якщо замовником вказаних у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу послуг є нерезидент України, який не має постійного представництва в Україні, місце постачання таких послуг знаходиться поза межами митної території України. Відповідно операція з надання таких послуг
не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Що стосується порядку реєстрації платником податку на додану вартість у разі, якщо протягом останніх 12 календарних місяців сукупно підприємством здійснювалось постачання лише консультаційних послуг на замовлення нерезидентів повідомляємо, що відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 Кодексу).
Згідно із розділами V та ХХ Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.
Таким чином, у разі якщо підприємство здійснює операції з надання послуг безпосередньо нерезиденту, які згідно з нормами Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ, підстави для обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість у такого підприємства відсутні.
Поряд з цим, кожен конкретний випадок податкових відносин, у томі числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.
Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]