Про плату за землю

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію щодо сплати земельного податку платником єдиного податку четвертої групи.

Товариство повідомило, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та зареєстровано платником єдиного податку четвертої групи, до набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва придбало у власність будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу (складається з будівель автогаражу, контрольно-технічного пункту, прохідного гаражу, побутового комплексу, трансформаторної підстанції, складів ПММ, будівель механічних майстерень, складу кисневих балонів, оглядової ями з навісом, естакади тощо). Правовстановлюючі документи на землю знаходяться в стадії оформлення. При цьому Товариство зазначило, що за фактом будівлі автогаражу використовуються для ремонту і зберігання сільськогосподарської техніки (зокрема, в будівлі автогаражу зберігається сільськогосподарська техніка, в побутовому комплексі розміщено лабораторію по перевірці якості сільськогосподарської продукції та кабінети галузевих спеціалістів).

Товариство запитує, чи виникає у нього обов’язок щодо подання податкової звітності, справляння плати за землю в розумінні ст. 297 Кодексу.

Відповідно до частини четвертої п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку четвертої групи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку) за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Для цілей глави 1 розділу XIV Кодексу сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи зазначене, якщо Товариство, набувши у власність земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно, використовує її та вказане нерухоме майно безпосередньо у процесі сільськогосподарського товаровиробництва, у тому числі для обслуговування такого процесу, то Товариство в такому випадку буде мати право на звільнення від оподаткування земельним податком в межах частини четвертої п. 297.1 ст. 297 Кодексу.

Поряд з цим, якщо нерухоме майно Товариства буде використовуватися у будь-якій іншій діяльності, якою займається Товариство, але яка не пов’язана з сільськогосподарським товаровиробництвом (наприклад, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, тощо), то земельна ділянка, на якій розташоване таке майно, не підпадатиме під дію частини четвертої п. 297.1 ст. 297 Кодексу. Земельна ділянка, на якій зазначене майно розташовано, буде об’єктом оподаткування платою за землю (земельним податком у разі набуття прав власності або постійного користування).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.