Неповний робочий час може встановлюватися зменшенням тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи впродовж тижня чи одночасно зменшенням і кількості годин роботи впродовж дня, і кількості робочих днів упродовж тижня. Роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, установити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
Тому, якщо в рекомендаціях МСЕК зазначено, що працівник-інвалід може працювати за своєю посадою на умовах “скороченого робочого дня”, роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний установити йому неповний робочий час відповідно до ст.172 КЗпП. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.
Частиною 2 ст.56 КЗпП України визначено, що оплата праці на умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Одночасно наголошуємо, що дане роз’яснення не встановлює норм права, а носить інформаційний характер.
Державний інспектор відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Наталія Вирста
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки