- понад 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км — до 3%;
- понад 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км — до 5%;
- понад 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км — до 7%;
- понад 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км — до 9%,
не є рекомендованим, але його використання є цілком правомірним за умов, викладених у примітці до пп 3.1.10 необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки .
Передбачається, що суб'єкт господарювання, відповідно до п. 1.9 р. 1 Норм, відстежує зміни показників паливної економічності автомобілів у процесі експлуатації та використовує коефіцієнт, передбачений пп 3.1.10 Норм, не за замовчуванням і в повному обсязі за настанням певного віку чи пробігу, а за підтвердження такої необхідності, диференційовано по парку. При цьому в Нормах акцентовано увагу на автомобілі виробництва останніх років, які за конструкцією відповідають жорстким екологічним вимогам і можуть бути менш чутливими за показниками паливної економічності до строку експлуатації/загального пробігу.
Документальне підтвердження необхідності (обґрунтованості) використання коригуючих коефіцієнтів здійснюється підприємствами відповідно до п. 3.5 р. 3 Норм. Підприємство може робити це як самостійно, шляхом призначення вповноваженої особи, так і із залученням станції технічного огляду, де обслуговується автомобіль. У разі підтвердження обґрунтованості застосування будь-якого відповідного фактичним потребам коригуючого коефіцієнта, у т.ч. його максимально допустимого значення згідно з пп 3.1.10 п. 3.1 р. 3 Норм відповідно до встановлених умов щодо періоду експлуатації та загального пробігу, є правомірним.
Урахування кліматичних й інших умов експлуатації здійснюється за будь-яким варіантом, передбаченим Нормами, з урахуванням положень п. 3.5 р. 3 Норм.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки