ВСУ в постанові від 23.03.2016 р. за справою № [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки] сформував правову позицію.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Проте, згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в такому разі є останній день відпустки.

Аналіз норм у контексті колізії загальної (ч. 3 ст.40 КЗпП) і спеціальної (ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки) норм дає підстави для висновку про те, що в разі звільнення працівника (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) та надання йому за його бажанням невикористаної відпустки (із наступним звільненням) датою звільнення є останній день відпустки.

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]