Мін’юст на своїй сторінці у facebook нагадує, що одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є матеріальне утримання дитини.

Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. І розірвання шлюбу між подружжям не звільняє батьків від обов’язку матеріально утримувати своїх дітей.

При цьому важливо пам’ятати, що аліменти, отримані одним із батьків на утримання дитини, є не його власністю, а дитини, і він зобов’язаний розпоряджатися ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини та для забезпечення її потреб, таких як харчування, лікування, гігієна, одяг, придбання речей, необхідних для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

На практиці ж іноді виникають ситуації, коли в силу певних причин аліменти на дитину використовуються не за цільовим призначенням. В таких випадках платник аліментів має право звернутися до органу опіки та піклування про перевірку цільового використання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів – звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або припинення їх виплат .

Ще однією підставою для звільнення від сплати аліментів одного з батьків та покладення цього обов’язку на іншого є зміна місця проживання дитини.

Саме так трапилося в ситуації чоловіка, який звернувся за допомогою до Костопільського бюро правової допомоги Рівненського місцевого центру з надання БВПД. Він розповів, що після розірвання шлюбу його донька залишилася проживати з ексдружиною, а він виплачував аліменти на утримання дитини. Втім, невдовзі жінка почала «прикладатися до чарки», в тому числі за рахунок отриманих аліментних коштів. Донька ж за таких обставин переїхала жити до батька.

З огляду на ситуацію, яка склалася, суд задовольнив позов чоловіка про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки.