До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Кодексом законів про працю України (КЗпП) передбачені випадки, коли юридична особа повинно компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме:

- у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість;

- у зв’язку зі службовими відрядженнями.

Компенсація вартості проїзду в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Отже, оскільки проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язаний із виконання ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд, така компенсація оподатковується податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо за ставкою 18%.

Зазначена норма визначена пп.164.2.17 ст.164, пп.168.1.1 ст.168 Податкового кодексу України.