Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянула лист щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у разі нарахування та виплати заробітної плати іноземним громадянам, які працюють у представництві іноземної компанії, розташованої на території України, і в межах компетенції повідомляє.

Дія Закону України від 08 липня 2010 року 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної з веденням обліку, умовами та порядком нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону N 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України (частина перша ст. 4 Закону N 2464).

Водночас згідно зі ст. 8 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон N 2709).

Трудові відносини іноземців або осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо: іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (частина перша ст. 54 Закону N 2709).

Отже оскільки на іноземних громадян, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не поширюються норми КЗпП, то вони не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно зазначені представництва не є страхувальниками для іноземців у разі нарахування та виплати їм на території України доходу у вигляді заробітної плати.

При цьому заробітна плата осіб, які не є громадянами України не є базою нарахування єдиного внеску та не відображається у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.