Робота за сумісництвом регулюється низкою нормативно-правових актів, а саме: Кодекс законів про працю України, постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 (далі – Постанова № 245), Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі – Положення № 43), Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР та ін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (стаття 21 Кодесу законів про працю України).

Отже, виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи за наймом вважається сумісництвом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Сумісники, крім відпустки за основним місцем роботи, мають право отримати її і на роботі за сумісництвом.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (пункт 3 Постанова №245 та пункт Положення № 43).

Згідно п.6 ст.10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки повної тривалості надаються сумісникам до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві та за їх бажанням одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

У разі якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом, менша ніж тривалість відпустки за основним місцем роботи, йому відповідно до п.14 ст. 25 Закону України «Про відпустки» за його бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.



Ольга Ткачівська, начальник відділу Управління Держпраці в Івано-Франківській області