Как отражать в учете «ремонтные» расходы по общепроизводственным основным средствам в пределах общего 10 % лимита: включать их в налоговые расходы того периода, в котором они были осуществлены, или отражать в составе общепроизводственных расходов отчетного периода?

Оновлена редакція п. 146.12 ПКУ передбачає віднесення витрат, що пов’язані з ремонтом, без конкретизації звітного податкового періоду, в якому платник податку має право на такі витрати. Тобто період для визначення фактичного використання розміру 10-відсоткового ліміту необхідно визначати за загальновстановленими правилами.

Так, усі витрати (крім витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були понесені (п. 138.5 ПКУ).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПКУ).

З огляду на наведене, витрати на ремонт загальновиробничих основних засобів, які підприємством відображаються за рахунок дебету 91, достовірно можна врахувати у складі «ремонтного ліміту» лише у разі закриття (часткового закриття) в звітному періоді рахунку 91 в дебет інших витратних рахунків (92, 93, 94 чи 901).

Враховувати «ремонтні» витрати, накопичені в дебеті рахунку 91 та які закриваються на незавершене виробництво, яке в свою чергу сформує собівартість готової продукції, у складі ліміту або збільшувати на суму цих витрат первісну вартість відремонтованих основних засобів, як того вимагає п. 146.11 ПКУ, платник податку повинен в періоді визнання доходу від реалізації цих товарів, бо саме в цей період у нього виникає право на відображення витрат у вигляді собівартості реалізованих товарів.

Виконання цієї норми ПКУ змусить платника податку вести облік готової продукції в розрізі конкретних партій, з метою визначення суми «ремонтів загальновиробничих основних засобів» у складі собівартості реалізованої готової продукції. Але навіть якщо платник податку організує облік готової продукції в розрізі конкретних партій, перед ним постане проблема розподілу сум, що перевищують 10-відсотковий ліміт на конкретні об’єкти основних засобів, щодо яких здійснювався ремонт чи поліпшення.

Якщо дата виникнення права на витрати суттєво відрізняється від дати їх фактичного понесення (тобто існує значний проміжок часу між датою формування собівартості готової продукції та датою її реалізації), майже неможливо здійснити розподіл сум на конкретний об’єкт основного засобу, бо на час реалізації готової продукції в обліку підприємства вже може не бути такого об’єкта з різних причин.

На наш погляд, використання ліміту у такому випадку необхідно відстежувати в періоді фактичного понесення таких витрат.

Якщо в такому періоді 10-відсотковий ліміт не вичерпано, то суми понесених витрат на ремонти загальновиробничих основних фондів відображаються без будь-яких обмежень у складі собівартості готової продукції. В періоді реалізації такої готової продукції, собівартість повинна включатися до складу витрат без будь-яких обмежень.

Якщо ж в періоді фактичного понесення «ремонтних» витрат 10-відсотковий ліміт вже використано, то на суми понесених витрат необхідно зменшити «податкову» собівартість готової продукції, «ремонтні» витрати віднести в періоді їх понесення на збільшення вартості конкретного об’єкта ремонту з метою нарахування амортизації. В періоді реалізації такої готової продукції платник податку буде відображати у складі витрат «податкову» собівартість, яка відрізнятиметься від «бухгалтерської», зокрема на суму «ремонтних» витрат.

Ганна Довбиш
[необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]

Дата підготовки 04.10.2012

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]