Постанова ВГСУ від 25.12.2014 № 914/3188/14

На думку ВГСУ, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність договірної сторони з оплати за поставлений товар та не звільняє її від відповідальності за порушення зобов’язання.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. І зазначене не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов’язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. А наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не знімає з нього відповідальність за порушення строків розрахунків.

По материалам: [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки]