Віднесення роялті, нарахованих на користь нерезидента, до складу податкових витрат має певні особливості.
Так, суми нарахованих нерезиденту роялті (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.8 ПКУ, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) можна віднести до податкових витрат лише в розмірі, що не перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному (абз. 1 пп. 140.1.2 ПКУ).
Водночас, положення ПКУ передбачають ряд умов, при виконанні яких до складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента.
Однією з таких умов є нарахування у звітному періоді роялті на користь нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є (пп. «г» пп. 140.1.2 ПКУ).
Тобто, для можливості віднесення виплачених нерезиденту роялті до складу податкових витрат необхідно, щоб нерезидент, на користь якого виплачуються роялті, підлягав оподаткуванню у відношенні роялті в своїй державі.
Відтак, дана норма зазначає, що можливість відображення нарахованих нерезиденту роялті залежить від того, чи оподатковуються роялті такого нерезидента в його країні.
Звичайно, коли йдеться про виплату доходів нерезидентам, в першу чергу слід звертатися до положень міжнародних договорів (конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування, якщо вони укладені між Україною та країною нерезидента, на користь якого виплачуються роялті.
Аналогічної думки дотримується і податковий орган у листі від 14.05.2012 р. № 8229/6/15-1215.
Слід зауважити, що кожного року в своїх листах податковий орган надає актуальну інформацію щодо укладених міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Як правило, кожна конвенція містить окрему статтю, яка називається «Роялті». Саме в ній можна знайти необхідну інформацію щодо оподаткування роялті.
Аналіз міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, чинних на сьогодні, дозволяє умовно поділити їх на три групи:
1) конвенції, які підтверджують, що роялті, виплачені нерезиденту, підлягають оподаткуванню в його країні: «Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню у цій другій Державі».
До таких країн належать: Австрія, Алжир, Вірменія, Кіпр, Румунія, Сирія, ФРН.
Тобто міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з вищезазначеними країнами чітко стверджують, що нерезидент, на користь якого виплачуються роялті, підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є. Відповідно, для віднесення до складу податкових витрат роялті, нарахованих на користь резидентів цих країн, достатньо від такого нерезидента отримати довідку, що підтверджує його резидентський статус;
2) конвенції, які підтверджують, що роялті, виплачені нерезиденту, можуть оподатковуватися в його країні: «Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі».
Фактично таке формулювання підтверджує той факт, що нерезидент підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в країні, резидентом якої він є, оскільки роялті можуть оподатковуватись в його країні.
Водночас, слово «можуть» дає підстави для сумнівів, оскільки зазначає, що роялті можуть і не оподатковуватись в державі нерезидента. Тому, щоб уникнути непорозумінь з податковим органом, окрім довідки із зазначенням резидентського статусу, у нерезидента потрібно отримати ще й довідку, яка б підтверджувала, що він у своїй країні підлягає оподаткуванню у відношенні роялті.
Перелік країн, договори з якими передбачають таке неоднозначне трактування, досить великий. Такими державами є: Азербайджан, Бельгія, Білорусь, Болгарія, В’єтнам, Греція, Данія, Естонія, Єгипет, Ізраїль, Індія, Індонезія, Іран, Ісландія, Іспанія, Італія, Йорданія, Казахстан, Канада, Киргизстан, КНР, Корея, Кувейт, Латвія, Литва, Ліван, Лівія, Македонія, Малайзія, Марокко, Монголія, Нідерланди, ОАЕ, ПАР, Португалія, Російська Федерація, Сербія і Чорногорія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, США, Таджикистан, Таїланд, Туреччина, Туркменістан, Угорщина, Узбекистан, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія;
3) конвенції, які не дають чіткої відповіді на запитання, чи підлягає оподаткуванню у відношенні роялті нерезидент у своїй державі: «Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в цій другій Договірній Державі».
До країн, з якими укладено такі угоди, належать: Великобританія, Грузія, Молдова, Норвегія, Пакистан, Польща.
Для можливості відображення у витратах сум виплачених роялті резидентам цих країн варто отримати від нерезидента довідку з підтвердженням того, що такий нерезидент підлягає оподаткуванню у відношенні роялті у своїй державі. Аналогічне підтвердження потрібно і у випадку, якщо роялті виплачено резиденту держави, з якою Україна не уклала міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.
Таким чином, порядок оподаткування роялті у міжнародних договорах про уникнення подвійного оподаткування не завжди прописаний однозначно. А тому можливе неправильне трактування цих норм, що, у свою чергу, тягне за собою певні податкові ризики.
Ірина Літвінчук
консультант
Світлана Петрова
аудитор
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
Дата підготовки 01.11.2012
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки