Мета проєктів № 4303, № 4303-1, № 4303-2, зазначена авторами, в цілому є важливою та позитивною: формування в Україні передової цифрової економіки протягом найближчих років та зростання частки високотехнологічних продуктів та послуг у загальному ВВП.
Для реалізації цієї мети необхідно:
— створити дружнє регуляторне середовище, що не опонує підприємцям на 3-й групі єдиного податку, не примушує їх до роботи найманими працівниками, і за можливості, – середовище, яке сприяє залученню в Україну фахівців з-за кордону;
— довести загальне податкове навантаження IT-компаній до рівня основних держав-конкурентів, галузь повинна стати податково конкурентною;
— сприяти капіталізації та зростанню інвестиційної привабливості українських компаній, зробивши серйозну заявку на досягнення Україною протягом найближчих років європейського і світового лідерства.
Разом із тим, на нашу думку, базовий проєкт №4303 не досягне зазначеної мети, а його супутній проєкт змін до Податкового кодексу України містить низку критичних недоліків:
- Значна кількість стартапів і малих компаній не охоплюється заходами стимулювання, оскільки резидентами Дія.City зможуть стати тільки юридичні особи. Але знову-таки не всі: малі компанії із сукупною чисельністю осіб, залучених у ролі працівників/гіг-працівників, до 9 осіб також не мають права на отримання преференційного статусу (п. 3 ст. 6 проєкту). Зазначена норма несе ознаки дискримінації за формою підприємства і чисельністю його персоналу та за форматом співпраці зі спеціалістами у галузі (наразі переважна доля ринку працює із незалежними підрядниками ФОП, що не є працівниками в розумінні Кодексу законів про працю).
- Галузь отримує нового державного регулятора ринку — у вигляді Міністерства цифрової трансформації (ст. 12 проєкту) зі значними дискреційними повноваженнями, а саме: з правом визначення істотних ознак, які мають/не мають «дозволені» види діяльності (п. 2 ст. 7 проєкту), з правом дозволити/відмовити в набутті статусу резидента Дія.City, зокрема на свій розсуд погоджувати плани реалізації стартап-проєктів (п. 6 і 12 ст. 9 проєкту). Нова структура здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства, проводить перевірки, встановлює і збирає звітність (п. 3 ст. 12 проєкту). Такі підходи надають регулятору необгрунтовано надвисокі дискреційні повноваження та доступ до комерційної таємниці резидентів Дія.City, створюють інструмент боротьби з конкурентами для компаній. При цьому запровадження додаткового регуляторного органу від Мінцифри не полегшує загальне регуляторне навантаження на IT-компанії, а навпаки – лише додає ще один “наглядовий” орган над бізнесом до вже існуючого списку. Окремо слід зазначити, що оскаржити рішення такого регулярного органу в наших реаліях буде достатньо складно і скаржнику доведеться зіштовхнутися з непростими механізмами адміністративного судочинства.
- Модель із єдиною саморегулівною організацією, членство в якій є умовою доступу на ринок, виправдана й ефективна у випадках, коли діяльність суб’єктів ринку пов’язана з високими ризиками і негативними екстерналіями – наприклад, для їхніх клієнтів, – що вимагає підтримки високого рівня вимог до їх утворення, навичок або відповідальності. Наприклад, у разі адвокатської, ветеринарної, страхової, будівельної діяльності тощо – тобто там, де непрофесіоналізм, недбалість або неетична поведінка можуть спричинити тяжкі, непоправні наслідки для клієнтів. Очевидно, що IT-ринок і IT-послуги в загальному випадку до таких сфер діяльності не належать, а специфічні випадки повинні регулюватися спеціальним законодавством. Створення такої єдиної обов’язкової саморегулівної організації створює загрозу монополізації ринку, в тому числі з боку держави, що призведе в результаті до відмирання галузі, як такої, та може призвести до зловживання комерційною таємницею.
- Законодавець фактично нав’язує проєктом №4303 бізнесу модель із застосуванням ГІГ-працівників (замість ФОП), яка значно обтяжливіша за цивільно-правові договори та передбачає неактуальні для IT-галузі норми і обмеження, встановлені трудовим законодавством. При тому, якщо на певному етапі компанія втратить статус резидента Дія.City, доведеться витрачати додатковий час та ресурси на переоформлення контрактів із ФОП (або трудових контрактів, адже згідно з проєктом закону визначати форму правовідносин між сторонами після втрати статусу резидента Дія.City працівник зможе і через суд, тому тут варто врахувати, що за формальними ознаками ГІГ-контракти “ближчі” до трудових відносин, а у судів України наразі немає жодної практики чи чіткого розуміння щодо статусу ГІГ-контрактів і проєкт не передбачає створення окремого галузевого чи спеціалізованого суду), а також поновлення реєстрації ФОП, оскільки укладати з фізичними особами ГІГ-контракти можуть лише резиденти Дія.City.
- Податкова частина проєкту містить такі суперечливі норми: Резиденти Дія.City замість повноцінного податку на прибуток підприємств отримують його урізаний і вкрай сирий варіант (на основі оподаткування окремих операцій із розподілу прибутку і прирівняних до них операцій) за аналогією з податком на виведений капітал. Такі норми є досить складними, оскільки не спрощують облік, а запроваджують додаткові правила, які матимуть внутрішні суперечності, для визначення податку на прибуток, що надає дискреційні повноваження податковій службі.
Виходячи з викладеного вище, представники Української Ради Бізнесу пропонують не брати за основу проєкт № 4303, а підготувати єдиний депутатський проєкт закону на основі норм альтернативних проєктів, який враховував би передусім інтереси самої ІТ-індустрії. Зокрема, такий новий законопроєкт № 4303-д, а також його податкова частина у вигляді окремого законопроєкту мають містити наступні важливі норми:
- В межах Дія.City необхідно забезпечити можливість працювати як за цивільно-правовими договорами, так і за трудовими – за спрощеним трудовим законодавством, закріпити перевірену та успішну систему взаємодії на ІТ-ринку.
- Позбавити регулятор усіх дискреційних повноважень, залишити виключно формальну функцію ведення реєстрів резидентів Дія.City. Таким регулятором може бути Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України або Міністерство цифрової трансформації.
- Забезпечити можливість бути резидентами Дія.City для всіх бажаючих, зокрема стартапів, малих компаній тощо.
- Виключити положення про “віртуальні активи” з переліку дозволених видів діяльності для резидентів Дія.City, оскільки це суперечить природі послуг, що надаються, та регуляторним режимам зі спеціального закону про віртуальні активи та змін до КПК, що пропонуються у проєкті.
- Усунути податкові обмеження на співпрацю резидентів Дія.City з платниками єдиного податку.
- Запровадити податок на виведений капітал на заміну податку на прибуток для всіх компаній, відповідно до рішення Національної ради реформ від 30 червня 2020 року.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки