Для поступового переходу України до вільного руху капіталу Нацбанк надає можливість відкривати рахунки новим суб’єктам фінансового ринку України – юридичним особам-нерезидентам, у тому числі іноземним інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів.

Право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції юридичним особам – нерезидентам України передбачають Закони України “Про валюту і валютні операції” та “Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій”, а також Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

З цією метою Національний банк оновив Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів (далі – Інструкція). Вона зокрема регулює порядок відкриття/закриття банками:

• рахунків клієнтів – резидентів і нерезидентів України (фізичних та юридичних осіб);
• кореспондентських рахунків банків – резидентів та нерезидентів;
• рахунків міжнародних фінансових організацій, а також управителя за договором управління майном.

Крім того, спрощення в порядку відкриття рахунків клієнтів, передбачені в Інструкції, позитивно вплинуть на умови ведення бізнесу в Україні завдяки таким новаціям:

• скасування подання клієнтами банків під час відкриття рахунків картки зі зразками підписів – відтепер розпорядження рахунком здійснюватиметься на підставі переліку осіб, які відповідно до законодавства мають на це право, та що не потребує нотаріального посвідчення;
• зміна найменування юридичної особи не передбачає закриття діючих рахунків.

Положення документа не містять також режимів рахунків клієнтів (тобто обмежень стосовно проведення операцій з рахунками), а лише визначають деякі особливості здійснення операцій за рахунками окремих клієнтів.

Нова редакція Інструкції затверджена необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки. Оновлена Інструкція набирає чинності з 04.04.2019 р.

Нагадаємо, що Закон України “Про валюту і валютні операції” декларує принцип свободи здійснення валютних операцій, що дає змогу відмовитися від обмежень використання коштів за рахунками клієнтів в умовах стабільного функціонування фінансової системи України. Водночас НБУ має право запроваджувати обмеження і заходи захисту виключно на підставах та в порядку, визначених у цьому законі.

Нова система валютного нагляду ґрунтується на ризик-орієнтованому підході та запроваджує кардинально новий підхід, який відповідає принципу– менше ризиків – менше уваги, більше ризиків – більше уваги.

Лібералізація операцій нерезидентів може бути пов’язана з ризиком використання банківської системи України компаніями-оболонками, які нерідко є учасниками схем відмивання коштів.

Банківський сектор вже досить багато зробив на шляху побудови ефективної системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Для подальшого розвитку в цьому напрямі необхідно розуміти природу ризиків і вміти протидіяти їм у межах ризик-орієнтованого підходу.

Саме з метою недопущення використання послуг банків для відмивання доходів, одержаних злочинних шляхом в Україні та за її межами з використанням компаній-оболонок, необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки унесено зміни до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі – Положення).

Головна мета внесення змін – запровадження механізму виявлення банками серед юридичних осіб-нерезидентів компаній-оболонок.

Зміни до Положення, що набирають чинності разом з новою Інструкцією з 04.04.2019 р., містять:

• визначення компанії-оболонки;
• процедури здійснення аналізу інформації/документів для виявлення таких компаній;
• дії банку в разі підтвердження того, що клієнт є компанією-оболонкою/відмови клієнта в наданні банку необхідних документів (інформації)/у разі, якщо наданих документів недостатньо для здійснення відповідного аналізу.

Водночас вимоги щодо здійснення аналізу інформації/документів не поширюються на юридичних осіб – нерезидентів, які є холдинговими компаніями або їх корпоративними підприємствами, за умови, що структура власності холдингової компанії є прозорою та дає змогу визначити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), та господарська діяльність такої юридичної особи дає можливість повного розуміння її характеру.