Об этом Министр социальной политики Украины рассказал журналистам во время участия в расширенном правительственном совещании «Децентрализация и региональное развитие».

«Распространяется недостоверная информация, когда не учитывают контекст, о чем и как говорилось, и понимайте, кто как хочет. Мы свои обязанности ни на кого перекладывать не собираемся, но есть случаи, когда и люди несут ответственность. Как, например, конституционную. Мы заботимся о своих родителях, и вот представьте, что вам сказали «сейчас ты будешь платить деньги своим родителям». Это нужно? Я думаю, что ваши родители первыми будут против этого. Потому что наши отношения не регулируются деньгами, это дело семьи.

Вместе с тем, бывают ситуации, о которых я говорил в эфире, о зоне АТО. Волонтеры собрали немощных, одиноких, стариков, которые там остались одни. Они разговаривали с ними и выяснили, что у них есть родные. И волонтеры к ним звонят, и спрашивают, ваши родители в такой сложной ситуации, помогите им. А волонтеру, как он рассказал, те дети ответили: «Перезвоните, когда умрут ...». И меня спрашивает журналист, что делать? Я напомнил, что есть Конституция. Где четко указано, что дети обязаны заботиться о своих родителях. Должно ли государство влиять на людей? В таких случаях для этого есть вся законодательная база: двести вторая и 206-я статьи. Там написано, что в подобных случаях, по решению суда, можно будет присуждать алименты на содержание таких родителей. А если эти дети уклоняются, то 165-я статья Уголовного Кодекса Украины предусматривает, что эти лица несут уголовную ответственность. Подчеркиваю, по решению суда. Значит ли это, что все дети в Украине должны платить алименты на родителей? Нет, это полная чушь », - пояснил Андрей Рева.

Довідково

Стаття 51 Конституції України.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 202 Сімейного кодексу України. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

1 . Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Стаття 203 Сімейного кодексу України. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків

Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Стаття 204 Сімейного кодексу України. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька

Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Стаття 205 Сімейного кодексу України. Визначення розміру аліментів на батьків

1. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

2. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Стаття 206 Сімейного кодексу України. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Стаття 165 Кримінального кодексу України. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.