Поняття військової служби за контрактом визначено статтєю 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Частиною 2 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначені строки військової служби та встановлено, що для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, для осіб сержантського і старшинського складу установлюються строки військової служби в календарному обчисленні від 3 до 5 років.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначено, що для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.
Відповідно до роз’яснення Генерального Штабу Збройних сил України Міністерства оборони України від 12.05.2016 з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з 17.03.2014 і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, Збройні сили України функціонують в умовах особливого періоду.
Відповідно до норм статті 119 КЗпП України зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
Статтєю 119 КЗпПУ чітко визначено за якою категорією працівників, прийнятих на військову службу за контрактом зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток .
Тобто, у разі, якщо контракт укладається з посиланням, або формулюванням частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за такими працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.
Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України (протягом 2015 року) відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З 01.01.2016 року Законом № 911 ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпПУ викладено у новій редакції. З норми ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпПУ видалили норми, які передбачали компенсацію середнього заробітку мобілізованому із бюджету. Отже, обов’язок виплачувати середній заробіток покладається на роботодавця
Інформація по темі:
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки