Для податкового обліку має суттєву різницю порядок відображення послуг отриманих від резидентів і нерезидентів. Зокрема, отримані послуги від резидента — це будуть звичайні витрати (які необхідно оформити відповідним актом). По таким послугам також нараховується податковий кредит, якщо їх надавачі та отримувачі є платниками ПДВ, і все. А ось на послуги, отримані від нерезидента, у багатьох випадках саме резиденту потрібно нараховувати податкове зобов'язання з ПДВ, є також спеціальні правила для відображення податкового кредиту. В деяких випадках з таких послуг ще потрібно сплачувати податок на доходи. Затримка із включенням послуг від нерезидента в обліку призведе до подання уточнюючих податкових декларацій, сплати штрафів та пені.
Надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності відноситься до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності (ст. 4 Закону про ЗЕД). До таких послуг, зокрема, відносяться:
• виробничі;
• транспортно-експедиційні;
• страхові;
• консультаційні;
• маркетингові;
• посередницькі;
• брокерські;
• агентські;
• консигнаційні;
• управлінські;
• облікові;
• аудиторські;
• юридичні;
• туристські та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України.
Операція з надання послуг нерезидентом (імпорт послуг) на відміну від імпорту товарів митною декларацією не оформляється. У такому разі крім договору оформляється двосторонній акт про надання послуг (виконання робіт), який скріплюється підписами і печатками сторін.
Затвердженої форми такого акта немає, і для того, щоб цей документ міг виконувати функції первинного, він повинен відповідати вимогам, встановленим Законом про бухоблік. Зазвичай акт про надання послуг у сфері ЗЕД оформляють (як і відповідний договір) на двох мовах — українською та мовою країни нерезидента (або англійською).
[b]Валютний контроль[/b]
Валютний контроль за послугами від нерезидента здійснюється, якщо послуги надаються нерезидентом на умовах попередньої оплати. Така операція повинна бути закрита (тобто оформлена актом про надання послуги) протягом 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу (ч. 1 ст. 2 Закону № 185).
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 2 Закону № 185.
Починаючи з 19.11.2012 р. такий строк скорочено до 90 календарних днів і кожного разу Національний банк України, користуючись наданим йому правом у Законі № 185, подовжує його новими постановами на термін від трьох до шести місяців.
Уповноважений банк знімає з контролю цю операцію після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг (п. 3.3 Інструкції № 136).
Таким чином, копію акта про надання послуг (виконання робіт) нерезидентом резиденту України слід подати в уповноважений банк, тобто банк, в якому відкрито валютний рахунок і через який була здійснена передоплата.
[b]Бухгалтерський облік[/b]
Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті регулюється П(С)БО 21.
Згідно з п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).
Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.
Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для отримання робіт і послуг, перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника робіт, послуг вартість робіт, послуг визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів (п. 6 П(С)БО 21).
Якщо першою подією було отримання послуг, то заборгованість по ній буде монетарною статтею. На кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (п. 8 П(С)БО 21).
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з п. 9 П(С)БО 21.
Якщо різниця виявиться позитивною, вона буде включатися в дохід, а якщо від'ємною — у витрати.
[b]Податковий облік послуг від нерезидента[/b]
ПДВ. Порядок оподаткування послуг, отриманих від нерезидента, не такий уже і простий, як здається на перший погляд. У першу чергу це стосується обліку ПДВ.
Для правильного оподаткування послуг, отриманих від нерезидента, головне — правильно визначити місце надання (поставки) послуги. Визначення місця поставки послуг наведено в пунктах 186.2, 186.3 та 186.4 ст. 186 розд. V ПК України.
Згідно з п. 186.2 ст. 186 розд. V ПК України місцем постачання послуг є:
1) місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме:
а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;
б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;
в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;
г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном;
2) фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном:
а) послуг агентств нерухомості;
б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;
в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується;
3) місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.
Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 розд. V ПК України, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:
а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);
б) рекламні послуги;
в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;
г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;
ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;
д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;
е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;
є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;
ж) надання транспортно-експедиторських послуг.
Для інших видів послу, які не зазначені у пунктах 186.2 і 186.3 ст. 186 розд. V ПК України, місцем постачання послуг — є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 розд. V ПК України).
Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг (п. 180.2 ст. 180 розд. V ПК України).
Податок на прибуток. Об'єктом оподаткування податком на прибуток, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних ПС(Б)О або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III ПК України).
Таким чином, правила податкового обліку послуг, отриманих від нерезидентів, такі ж як і в бухгалтерському обліку, але є й відмінності.
Список використаних документів
ПК України — Податковий кодекс України
Закон № 185 — Закон України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Закон про ЗЕД — Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII «ПРО зовнішньоекономічну діяльність»
Інструкція № 136 — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136
Наказ № 21 — Наказ Мінфіну України від 28.01.2016 р. № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»
П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну України від 10.08.2000 № 193
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки