Нацбанк у своєму листі від 01 березня 2016 року зазначив, що обмін валют підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу. Проте, зважаючи на норми законодавства, далеко не всі валютно-обмінні операції підпадають під обов’язковий фінансовий моніторинг, а з огляду на існуючі обмеження щодо обміну валют, взагалі не підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

(коментар до необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки «Роз'яснення з питань здійснення фінансового моніторингу»)

Національний банк України у своєму листі № 25-0008/18557 від 01 березня 2016 року надав роз’яснення з питань здійснення банківськими установами фінансового моніторингу. Зокрема, розглядаючи питання щодо обов’язкового фінансового моніторингу фінансових операцій за ознакою, передбаченою п. 4 ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон), з огляду на положення п. 4 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ № 147 від 01 червня 2011 року, НБУ зазначив, що валютно-обмінні операції, які здійснюються шляхом внесення до каси банку готівкових коштів у національній/іноземній валюті з подальшим отриманням готівкових коштів в іноземній/національній валюті, що підтверджується відповідними касовими документами, підлягатимуть обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до п. 4 ч.1 ст. 15 Закону.

Пункт 4 ч. 1 ст. 15 Закону дійсно передбачає, що фінансові операції з готівкою підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, у зв’язку з чим виникає уявлення, що всі операції з обміну валюти підпадають під обов’язковий фінансовий моніторинг, але це не зовсім так.

Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою в Україні врегульований Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502, згідно п. 1 розділу ІV якої банкам, фінансовим установам дозволяється здійснювати операції з продажу готівкової іноземної валюти одній фізичній особі-резиденту в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 15 000 грн. Відповідно до постанови Правління НБУ № 140 від 03 березня 2016 року зазначена сума ліміту продажу готівкової іноземної валюти визначена у розмірі, еквівалентному 6 000 грн., тобто банк (інша фінансова установа) не може проводити валютно-обмінну операцію, якщо її сума (еквівалент) перевищує 6000 грн.

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 15 Закону обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 грн. або є еквівалентом цієї суми у випадку здійснення фінансової операції в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, відмінних від грошової одиниці України.

Отже, з огляду на це, вбачається, що валютно-обмінні операції банку (фінансової установи) з продажу готівкової іноземної валюти, взагалі не підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

Що стосується валютно-обмінних операції банку (фінансової установи) з придбання готівкової іноземної валюти, то Інструкція № 502 не встановлює жодних обмежень у сумі її проведення, а тому обов’язковому фінансовому моніторингу підлягають лише ті операції, сума яких дорівнює чи перевищує 150 000 грн. Таке твердження підтверджується і положеннями Інструкції № 502, у п.2 розділу ІV якої визначено, що операції з купівлі у фізичної особи – резидента готівкової іноземної валюти за готівкові гривні на суму, яка менше в еквіваленті, ніж 150 000 грн., здійснюється без пред’явлення документа, що посвідчує особу та її резидентність. Тобто, в даному випадку не потребується ідентифікація особи, що є необхідною умовою для здійснення фінансового моніторингу.

По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки