Решение налогового органа было мотивировано тем, что деятельность по реализации купленной продукции (яйца) является нетипичной для предприятия, основным видом деятельности которого является оптовая и розничная торговля ветеринарными вакцинами и препаратами, кормами, кормовыми добавками, зерном и другими товарами. Поэтому, операции по реализации на экспорт нетипичной для предприятия продукции были для такого предприятия заведомо убыточными. Покупка продукции и ее дальнейшая реализация на экспорт с заявлением на бюджетное возмещение не были продиктованы характером производственной или другой хозяйственной деятельности предприятия, поскольку не имели цели получения дохода от этих операций, а следовательно не связаны с его хозяйственной деятельностью.
Наличие этих признаков может свидетельствовать о направленности намерений налогоплательщика на обогащение за счет бюджетных средств, а отсутствие экономической целесообразности соглашения - на недобросовестность налогоплательщиков и является доказательством совершения субъектом хозяйствования незаконной хозяйственной деятельности с целью минимизации налоговых обязательств и без экономической обоснованности заключенных соглашений.
Однако, апелляционный административный суд, оставляя без изменений решение суда первой инстанции, которым налоговое уведомление-решение отменено, и отказывая в удовлетворении апелляционной жалобы налогового органа, указал на то, что положения НКУ не ставят в зависимость право налогоплательщика на формирование расходов и налогового кредита предприятия от наличия или отсутствия прибыли по отдельным хозяйственным операциям, поскольку указанное не может свидетельствовать об отсутствии возможности получения дохода из всей хозяйственной деятельности.
Следовательно, убыточность хозяйственной операции не может быть основанием для определения такой деятельности, как нехозяйственной, поскольку при осуществлении хозяйственных операций существует обычный коммерческий риск не получить доход от конкретной операции.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. № 804/712/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого – судді Сафронової С. В., суддів: Поплавського В. Ю., Чепурнова Д. В., за участю секретаря судового засідання – Олійник Р. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у адміністративній справі № 804/712/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛА:
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року задоволено адміністративний позов ТОВ "Центральноукраїнське фінансово – промислове товариство" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0001592203, яким позивачу донараховано податок на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 8958,00 грн.
З Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське фінансово – промислове товариство" стягнути судові витрати у розмірі 172,06 гривень.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що діяльність з реалізації купованої продукції (яйця) є нетиповою для даного підприємства, основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля ветеринарними вакцинами та препаратами, кормами, кормовими добавками, зерном та іншими товарами. Тому, операції з реалізації на експорт нетипової для підприємства продукції були для позивача завідомо збитковими. Купівля продукції та її подальша реалізація на експорт із заявленням на бюджетне відшкодування, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Наявність цих ознак може свідчити про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди – на несумлінність платників податків та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки № 1132/223/20236199 від 29.11.2013 р., оформленого за результатами проведеної фахівцями податкового органу у період з 18.11.2013 р. по 29.11.2013 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій за липень 2013 року, в ході якої податковим органом встановлено, що ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1 і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7167,00 грн., в тому числі за липень 2013 року у сумі 7167,00 грн.
Висновки податкового органу в акті перевірки мотивовані тим, що ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" реалізує на експорт продукцію не власного виробництва, згідно наданих для перевірки вантажно-митних декларацій виступає одночасно вантажовідправником і декларантом продукції. Діяльність з реалізації купованої продукції лецитин харчовий є нетиповою для даного підприємства, основним видом діяльності якого є оптова торгівля хімічними продуктами.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції за матеріалами справи встановив, що 01 вересня 2011 року між ТОВ "НВЦ "Дніпротехнології" (Постачальник) та ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" (Покупець) укладено Договір поставки № 17/11, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцеві продукцію "Харчова добавка лецитин Е322", "Дієтична добавка до раціону харчування" та "Добавка кормова – лецитин", а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію відповідно до специфікації № 7 від 30.05.2013 року, за змістом якої постачальник здійснює поставку, а покупець купує лецитин харчовий, розфасований в мішки по 10 кг., загальною кількістю 5500 кг, на загальну суму 247500,00 грн. (в т. ч. ПДВ 41250,00 грн.).
Долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень підтверджено факт повної оплати ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" продукції відповідно до умов укладеного договору на загальну суму 254095,00 грн., що зокрема, підтверджується: – платіжним дорученням № 9 від 10 січня 2013 року (на суму 80010,00 грн., в т. ч. ПДВ 13335,00); – платіжним дорученням № 28 від 07 лютого 2013 року (на суму 43000,00 грн., в т. ч. ПДВ 7166,67 грн.); – платіжним дорученням № 50 від 12 березня 2013 року (на суму 131085,00 грн., в т. ч. ПДВ 21847,50 грн.).
Відповідно до видаткової накладної № 101 від 08 липня 2013 року постачальник поставив на склад покупця лецитин харчовий, розфасований в мішки по 10 кг., загальною кількість 5500 кг, на загальну суму 247500,00 грн. (в т. ч. ПДВ 41250,00 грн.).
По зазначеному договору ТОВ "НВЦ "Дніпротехнології" – постачальник оформив відповідні податкові накладні, зокрема: – податкова накладна № 8 від 10.01.2013 р. на суму 80010,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) – 13335,00 грн.; – податкова накладна № 5 від 07.02.2013 р. на суму 43000,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) – 7166, 67 грн.; – податкова накладна № 9 від 12.03.2013 р. на суму 131085,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) – 21847,50 грн.
Судом також встановлено, що у подальшому, придбаний позивачем лецитин харчовий, розфасований в мішки по 10 кг., загальною кількість 5500 кг, був використаний у межах господарської діяльності.
За наведених вище обставин, спираючись на положення пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а також на приписи ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право у ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло в момент отримання товару від ТОВ "НВЦ Дніпротехнології", а саме – 08.07.2013 р., що знайшло своє відображення у податковій накладній ТОВ "НВЦ Дніпротехнології" № 5 від 07.02.2013 р. Відповідно, сума податку на додану вартість за вищезазначеною податковою накладною обґрунтовано та законно включено до податкового кредиту ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" і зафіксовано у податковій декларації за липень 2013 року.
Щодо реалізації придбаного позивачем товару, суд першої інстанції узяв до уваги укладений ним 22 жовтня 2012 року з MASTE OVERSEAS L. P., Шотландія, Великобританія, укладено контракт № 41, відповідно до якого в додатку 4 від 29 травня 2013 року ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" зобов'язувалося відвантажити MASTE OVERSEAS L. R, Шотландія, Великобританія, товар на наступних умовах: виробник товару – ТОВ "НВЦ "Дніпротехнології"; вид товару – харчова добавка – Лецитин (Е322), кількість товару – 5500,00 кг; умови поставки – FCA м. Дніпропетровськ, Україна; ціна – 26620,00 доларів США. На виконання умов зазначеного контракту № 41 від 22.10.2012 р. та додатку № 4 від 29.05.2013 р. було здійснено відвантаження даного товару, про що оформлено вантажну митну декларацію № 221009 від 08.07.2013 р. (електронне декларування).
Щодо здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ПВК-Карацупа", ТОВ "Склад сервіс Київ" та ТОВ "Інкомсервіс груп", суд першої інстанції правильно врахував укладені позивачем: з ТОВ "ПВК-Карацупа" (Постачальник) договору поставки № 06/07 від 12.07.2012 р. відповідно до якого ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" придбало картонні коробки (гофрокомплекти) в кількості 22 шт., оплативши продукцію у повному обсязі на загальну суму 3245,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 21 червня 2012 року, а ТОВ "ПВК-Карацупа" оформив відповідну податкову накладну № 88 від 21.06.2013 року на суму 3245,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) – 540,83 грн.; з ТОВ "Склад сервіс Київ" (Продавець) договору купівлі-продажу від 28.05.2013 р. на придбання 11 шт. піддонів полімерних, які позивачем були оплачені у повному обсязі на загальну суму 2336,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 29 травня 2013 року, а ТОВ "Склад сервіс Київ" в свою чергу було оформлено відповідну податкову накладну № 67 від 29.05.2013 року на суму 2336,40 грн., в тому числі ПДВ (20 %) – 389,40 грн.; а також з ТОВ "Інкомсервіс груп" (Виконавець) щодо надання послуги митного оформлення ВМД № 221009, на суму 204,00 грн. (в т. ч. ПДВ (20 %) – 34,00 грн.), яку позивач оплатив у повному обсязі, а ТОВ "Інкомсервіс груп" (Виконавець) за фактом надання послуги оформив відповідну податкову накладну № 12 від 08.07.2013 року на суму 240,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) – 34,00 грн., яку позивач
За вказаних вище обставин, та з урахуванням положень ст. 193 та пп. 195.1.1 ст. 195 ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" здійснило придбання товару (харчова добавка – Лецитин (Е322)), з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства, а відповідно має законне право на віднесення до податкового кредиту суму податків нарахованих ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" за Договором поставки № 17/11 від 01 вересня 2011 року.
Відповідно, з урахуванням порядку, передбаченого п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, суд першої інстанції правильно зазначив про правомірність здійснення ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" визначення суми ПДВ за липень 2013 року як різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту, отриманого згідно податкової накладної № 5 від 07.02.2013 р., у зв'язку з чим обґрунтовано визнав безпідставним висновок відповідача стосовно того, що до складу ціни на експорт не включено податок на додану вартість, сплачений продавцем за придбаний товар, оскільки чинне податкове законодавство України передбачає нульову ставку податку за операціями з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.
Погоджується судова колегія також з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про те, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товару із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію та послуги, пов'язані з реалізацією, фінансовим результатом від проведених експортних операцій є збиток, оскільки відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України суми податку на додану вартість до складу витрат не включаються.
В даному випадку суд правильно послався на те, що для визначення прибутковості (збитковості) правочину позивача із урахуванням об'єкту оподаткування, слід провести наступні розрахунки: дохід: 212773,66 грн. (з урахуванням ПДВ за ставкою 0 %) – отриманий на підставі контракту № 41 від 22 жовтня 2012 року між ТОВ "Центральноукраїнське фінансово- промислове товариство" (продавець) та MASTE OVERSEAS L. P., Шотландія, Великобританія. Витрати (з урахуванням підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України): 206250,00 грн. – сума з вирахуванням ПДВ, відповідно до договору поставки лецитину харчового № 17/11 укладеного 01 вересня 2011 року між ТОВ "НВЦ "Дніпротехнології" (постачальник) та ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" (покупець); 1947,00 грн. – сума з вирахуванням ПДВ, відповідно до договору на придбання піддонів полімерних, укладеного із ТОВ "Склад Сервіс Київ"; 2704,17 грн. – сума з вирахуванням ПДВ, відповідно до договору поставки картонних коробок (гофрокомплекти) укладеного із ТОВ "ПВК – Карацупа"; 170,00 грн. – сума з вирахуванням ПДВ, надання послуги митного оформлення ТОВ "Інкомсервіс". Таким чином, загальні витрати складають 211071,17 грн., а прибуток ТОВ "Центральноукраїнське фінансово-промислове товариство" від придбання "Харчової добавки – Лецитин Е322" та подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах діяльності платника податку з урахуванням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України складає – 1702,49 грн. (212773,66 грн. – 211071,17 грн. = 1702,49 грн.), що свідчить про спрямованість господарської діяльності позивача на отримання прибутку.
Дійсно, положення Податкового кодексу України не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Отже, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія не вбачає правових підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції у цій справі, в тому числі в з наведених в апеляційній скарзі відповідача підстав.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, судова колегія УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року – залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий С. Сафронова
Суддя В. Поплавський
Суддя Д. Чепурнов
Суддя В. Поплавський
Суддя Д. Чепурнов
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки