Щодо визнання заборгованості безнадійною, контролери дійшли таких висновків:
1) під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ, слід вважати заборгованість, за якою сплинув строк позовної давності, у разі якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків;
2) для визначення безнадійною (яка відповідає ознаці, установленій пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПКУ) заборгованості юридичної особи, строк прострочення якої становить понад 180 днів, слід забезпечити дотримання одночасно таких вимог:
- безспірність вимог відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ;
- розмір таких вимог не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство;
- відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення;
3) прострочена заборгованість підпадає під ознаку безнадійної згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ, якщо дії щодо примусового стягнення майна боржника, у т.ч. — у порядку й на умовах, визначених Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV, не призвели до повного погашення такої заборгованості;
4) достатньою умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ є наявність постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, прийнятої в судовому засіданні за участю сторін, або припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки